Гуманітарна місія «Проліска» евакуювала 48-річного пана Олександра з села Любицьке до міста Запоріжжя
Ще кілька днів тому чоловік не знав, чи вдасться йому покинути село: хвороба, неможливість довго пересуватися, залежність від крісла колісного та ходунків — все це ставало на заваді. Кожен день очікування для його матері був новою тривогою, новим страхом.
Цю історію розповіли на сторінці «Проліски» у фейсбуці.
Читайте також: Втрата дому, але не людяності — як родина з Донеччини знайшла у Запоріжжі підтримку та сили рухатися далі
Коли команда «Проліски» прибула до оселі, пан Олександр був виснаженим фізично і емоційно. Соціальні працівники допомагали збирати необхідні речі, а психолог був поруч, підтримував і заспокоював, зменшуючи тривогу перед дорогою, яка для чоловіка означала не просто переїзд, а шанс вижити. Родина, що доглядала за ним у селі, теж отримала необхідну підтримку.
Прибувши до Запоріжжя, пан Олександр зустрівся з матір’ю. Вона довго обіймала сина, ніби боялася відпустити, шепочучи:
«Головне — ти тепер тут. Ти живий. А решту ми впораємося».
Родина отримала консультації щодо оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи, допомоги на проживання, медичних та соціальних послуг, укладання декларації з сімейним лікарем, а також інформацію про найближчі установи та об’єкти інфраструктури. Бо евакуація — це лише перший крок. Далі — ціла дорога до відновлення.
Ця історія — не про одну родину. Вона про всіх, хто щодня бореться за життя, за можливість бути поруч із рідними, за шанс відчути безпеку. І про тих, хто готовий бути поруч у найважчіші моменти.
Раніше ми розповідали, як завдяки благодійникам родина з Донеччини знайшла прихисток у Запоріжжі.
