Подружжя Яни та Сергія викупило кав’ярню в центрі міста та працевлаштувало переселенців
Запоріжці попри війну продовжують займатися власними бізнесами або ж створювати нові.
Сьогодні розповідаємо про власницю кав’ярні Wings Coffee Яну Сліпко, яка заснувала власну справу разом зі своїм чоловіком Сергієм.
Читайте також: «Клієнти з нами надовго» — переселенець з Маріуполя відновив меблевий бізнес у Запоріжжі
— Розкажіть, як ви обоє прийшли до того, що хочете щось відкрити?
— Ми хотіли відкрити свою справу. Не були націлені на кав’ярню, її ми знайшли випадково. Просто шукали приміщення, хотіли магазин. Знайшли цю кав’ярню, люди відкрили її у 2021 році, пропрацювали пів року і виїхали у зв’язку із повномасштабним вторгненням.
Ми вирішили продовжити справу, щоб не пропадала, бо хороший заклад такий. Сподобався нам просто. І пішли у цей кавовий бізнес. Кав’ярня виглядає так, як і була до цього, ми придбали її такою.
— Важко було відкривати бізнес під час війни? Тут буквально поруч будівля, в яку у 2022 році поцілили (мова про будинок на просп. Соборному, 151)
— В бізнесі і коли немає війни теж важко. Зараз трошки ускладнюється ситуація у зв’язку з тим, що мало людей, менше клієнтів. Ми трошки в бізнес-спільноті спілкувалися, питали, як воно було — було краще. Мало працівників, дуже багато виїхало спеціалістів. Тримаємося поки, як і всі.
— А чому із відвідувачами важко? Через війну чи специфіку закладу?
— Специфіка закладу. У нас, будемо відверті, зросли ціни на все. Люди, якщо кудись йдуть, то святкувати якийсь день народження. Пити каву кожного дня, снідати у закладі — у нас поки такої культури немає. Усі вдома поснідали, випили каву і пішли.
Люди, частіше забігають на каву в кіоски, бо там дешевше, це ж хороші конкуренти. Бо прийти в кав’ярню, сісти, треба якийсь привід. Щось таке. Забігти взяти каву — це більш звичне для запоріжців.
Тому ми намагаємось постійно додавати цікаві позиції, щось придумати. У нас така концепція, сімейна. Військові до нас ще ходять, і донори. Робимо для них знижки.
— А як проявляється те, що ваш заклад саме сімейний?
— До нас дуже багато з дітьми приходять, п’ють каву, діти граються, у нас є різні розважливі ігри. Мами п’ють каву, забігають, а діти граються. У нас є дитяче меню, спеціально для дітей є напої, дитяча кава, дитячі смаколики. Проводимо дитячі дні народження.
— Як у вас з чоловіком розподіляються обов’язки у бізнесі?
— Скажемо так, у нас є кухня і бар. Він відповідає за бар, я за кухню. Така зона відповідальності. Плюс він більш мобільний, бо в мене дитина 3,5 роки, і я маю приділяти їй час. А якщо треба кудись з’їздити, оформити документи — цим займається чоловік.
Взагалі зараз «Дія Бізнес» — це просто респект. Не виходячи з дому можна багато чого робити. Це дуже зручно зараз. Ми не були навіть ще в ніякій інстанції — все оформлювали онлайн. Це прекрасно. І ще отримали грант «Власна справа». Теж дуже нам допоміг. Зараз дуже країна допомагає бізнесам.
— У вас працевлаштовані ВПО в команді?
— Так, спочатку це було через те, що багато людей приїхало, хтось не знає міста. Ми брали без досвіду, писали про це прямо в оголошенні. У нас дуже багато барист, у нас школа була ціла школа, дуже багато ми вчили барист. І вони потім їдуть в Київ, в Одесу.
— А ви когось наймали, щоб їх навчати?
— У нас були професійні баристи з інших закладів, був власник обсмажки, приходив до нас навчати. Ми в нього купували каву, а він нам по бартеру давав знання. Навчав нас, навчав барист. Ми самі, коли почали цей бізнес, знали, що кава є тільки в зернах і розчинна. Всьому навчалися з нуля.
Багато чого дізналися на YouTube. Перший, хто у нас працював, був бариста з досвідом 10 років. Він нам дуже багато базових речей розповідав. Ми шукали спеціально таку людину. Потім, коли ми вже отримали досвід, зрозуміли, що він дійсно професіонал.
— А де ще отримували знання для ведення справи?
— Знову ж таки, на YouTube, багато читала. Навчалася, проходила курси. У Харкові є власниця кав’ярні, вона проводить курси. Дуже багато інформації цікавої. Це прямо такі курси, де розповідається, як створювати кав’ярні. Та й зараз навчаюся бізнесу, кожного дня. Навчаєшся, працюєш, немає спокою. Але цікаво.
— Які є плани на майбутнє?
— Поки у нас плани, чесно, вистояти. Поки війна — важко. Ціни ростуть, не хочеться зараз підіймати на власну продукцію. Але доводиться підіймати ціни, бо ціни на продукти — космічні. Якщо ситуація не зміниться, переформатувати в, можливо, українську кав’ярню.
У нас є багато українських закладів вже в Запоріжжі, саме ресторанів, а кав’ярень — немає. На історію кави хочеться зробити акцент і на українські десерти.
— Що найбільше вас мотивує продовжувати і вести цю справу, що вас підштовхує?
— В нас є працевлаштовані люди. Хочеться їм допомагати, в нас вже команда сформована. Взагалі подобається ця справа, ми допомагаємо волонтерам, допомагаємо військовим. Хочеться щось зробити власне. Зараз дуже багато кав’ярень закривається, з початку цього року. Прямо хороших. Мені вже здається, що скоро не буде куди ходити, так багато їх закрилось. Тому треба триматися.
Раніше ми розповідали про те, як ветеран АТО із Запоріжжя разом з дружиною відкрив піцерію під час війни.
