Після шокуючої новини хотілося саджати кукурудзу, перевиконувати план, писати вірші та малювати
Який вибух емоцій пережили запоріжці, дізнавшись про політ першої людини у космос 12 квітня 1961 року, можна уявити за пресою тих днів. Саме уявити, а не зрозуміти, бо публікації в радянських газетах були до нудоти приправлені ідеологічним соусом. В основі такого соусу – виробничі показники, а не емоції людини.
А тут ще ця хрущовська кукурудза.
І все-таки — гортаємо «Запорожскую правду» за квітень 1961 року.
Навіть з’їзд відсунули
– Увесь світ, усе людство стали свідками видатної перемоги нашої науки – перша радянська людина в космосі, – такими словами учасники обласної наради кукурудзівників почали своє звернення до колгоспників. — Це повідомлення ще більше окрилює нас на нові трудові подвиги, вселяє гордість за нашу велику та могутню Батьківщину.
Учасники обласної наради кукурудзівників щойно почули новину про політ Юрія Гагаріна. Сенсацію принесло радіо — найоперативніше на той час медіа
Епохальна звістка не лише окрилила, вона затьмарила іншу «радісну вість», котра до 12 квітня була понад усе. Аж у другому абзаці звернення кукурудзівників опинилося те, що неодмінно мало бути в першому. Ідеться про з’їзд улюбленої партії.
«Небувале політичне та трудове піднесення, нову хвилю всенародного соціалістичного змагання пробудила в радянських людей радісна вість про скликання майбутнього XXII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу».
Читайте також: Вечір серед білого дня – що коїлося в Запоріжжі під час повного сонячного затемнення 1961 року
Дуже хочеться перевиконати план
— Я мати і добре розумію велич того подвигу, який здійснив Юрій Гагарін. Саме тому пишаюся, що він ріс і виховувався у звичайній радянській родині, — зізналася в газеті Катерина Бондаренко з колгоспу імені Щорса Новомиколаївського району і тут же збилася на обов’язковий мотив. – Зі свого боку ми не підведемо. […] Виростимо по 100 центнерів кукурудзи. […] Мине кілька днів, і почнеться велика битва на «кукурудзяному фронті». Перед сівбою ми обігріємо насіння на сонці, опудримо його гексахлораном.
У рідкісні хвилини відпочинку бригадир будівельників з тресту «Запоріжбуд» Петро Колодяжний розповідає колегам про перший політ людини в космос
Читайте також: Досі використовують у господарстві — в родині із Запорізької області збереглася унікальна столітня сівалка (фото)
— Ну, як не відповісти на цю значну подію чимось хорошим, таким, що запам’ятається! — риторично запитувала «Запорожская правда». І сама ж відповідала. – Мартенівці десятої печі заводу «Запоріжсталь» Степан Мартинов, Іван Нестеренко та Гаврило Ганоцький за 12 квітня видали 209 тонн понадпланового металу.
Сталевари цеху комуністичної праці № 1 заводу «Дніпроспецсталь», дізнавшись про нове видатне досягнення радянської науки, стали на трудову вахту. Сталевар печі № 6 товариш Тихонов видав цього дня більше ніж 11 тонн сталі понад план. Ще кращих результатів досяг сталевар печі № 4 товариш Андрющенко. На його рахунку – 15,5 тонн металу понад завдання.
13 квітня 1961 року. Інтернету немає, телевізорів ще мало, радіо передало історичну новину, але запоріжці прагнуть ще й почитати, тому наступного дня після космічного польоту кинулися до газетних вітрин.
До слова, у нашій редакційній підшивці «Запорожской правды» за 1961 рік номера від 13 квітня немає. Зрозуміла річ: важко було втриматися, аби не потягнути історичну газету з першою реакцією на прихід нової ери — польотів людини в космос
Сердечна колгоспна дяка
— Ця зворушлива новина швидко облетіла всі села, колгоспи, радгоспи, – рапортував кореспондент із Веселівського району. – Під час передачі повідомлення ТАРС у районному центрі зібралися сотні людей. Вони жадібно ловили кожне слово диктора і з нетерпінням чекали того моменту, коли він назве прізвище радянського космонавта. Біля репродуктора виник своєрідний мітинг.
– Усі колгоспники нашої артілі «Зоря» доручили мені передати, – каже голова колгоспу товариш Гетьман, — що вони гаряче вітають і обіймають славного героя-космонавта і від щирого серця передають своє колгоспне спасибі.
А краща свинарка радгоспу «Известия» Уляна Подгола, почувши, що Юрій Гагарін над Південною Америкою почувається добре, зауважила: «Радянський космічний корабель не те що американський — він поверне радянського піонера-космонавта на рідну Землю».
– Дух захоплює, коли слухаєш повідомлення з космічного корабля, – сказала доярка колгоспу «Ленінським шляхом» Оріхівського Марія Гармаш.
– На своєму фронті ми, механізатори, теж не відступимо, – твердо обіцяв О. Рагулін з радгоспу «Знам’янський» Кам’янсько-Дніпровського району. — Ось уже кілька років я очолюю ланку кукурудзівників. Минулого року ми працювали на підвищених швидкостях, засівали за світловий день по 35 гектарів. Скептиків і тугодумів уже немає. Усі переконалися, що квадрати рівні, робота виконується швидше. Цього року також водитимемо машини на третій швидкості.
Приземлився! — радіють у конструкторсько-експериментальному відділі автозаводу «Комунар»
Читайте також: Третій в місті — як пів століття тому в Запоріжжі з’явився підземний перехід на Сталеварів (фото)
Привіт Гагаріну із Запоріжжя
— Як тільки оголосили по радіо, що в космос полетіла людина, колектив швейної фабрики імені Володарського із захопленням і хвилюванням чекав на подальші повідомлення, — це ще одна газетна новина. — Зміна комуністичної праці, де майстром Любов Сергіївна Коростильова, зібралася й вирішила висловити свої почуття в телеграмі.
«Москва, газета «Правда». Юрію Олексійовичу Гагаріну. Колектив комуністичної праці дільниці № 4 Запорізької швейної фабрики імені Володарського вітає Вас з великим подвигом, щасливим поверненням з космосу і від щирого серця бажає Вам доброго здоров’я, успіхів та щастя».
Живого Гагаріна бачили — по телевізору
— Увесь колектив обласної лікарні був […] приголомшений повідомленням про запуск Радянським Союзом важкого штучного супутника Землі, в кабіні якого перебував перший в історії людства космонавт, — вражалися в замітці під витонченим заголовком «Прекрасно!» медики на чолі з головним лікарем М. Косенковим.
Незвичне для радянської преси приватне фото. Гагарін з дружиною та донькою. «Прийнято фототелеграфом», — підкреслює газета просунутість технологій
– Багато хто з учителів дивився телевізійну передачу, присвячену цій події, бачили живого космонавта Юрія Олексійовича Гагаріна, – козирнула в газеті директор Запорізької школи № 5 П. Яковлєва. — Скромна, з приємною усмішкою людина, яких мільйони в нашій країні.
До школи приходять батьки. Говоримо з ними, вони в захваті. У захваті і, по правді, заздрять батькові та матері Юрія Олексійовича.
Цікаво пройшли вчора у школі уроки, особливо уроки географії. Звичайний план їх було порушено, та ми, вчителі, не засмутилися.
Шкільну радіопередачу вела вчора учениця 8 класу Таня Овсянник. Треба було бачити, з яким захопленням вона повідомила всій школі про героїчний подвиг нашого співвітчизника.
Читайте також: Куди подівся метеорит, який упав на хату в запорізькому селі
А на трансформаторному заводі знайшлися люди, які не в телевізорі, а на власні очі бачили Гагаріна. Начальник цеху Василь Яковенко та інженер Микола Степанов навчалися з майбутнім першим космонавтом планети Земля у саратовському індустріальному технікумі.
Товариші Гагаріна по навчанню – справжня знахідка для журналістів!
Усі стали поетами
У такому щільному графіку (мітинги, відстеження новин, перевиконання планів) запоріжці встигали ще й виплескувати на папері свої почуття від хвилі щастя. Натхненні сенсацією, вони завалили редакцію «Запорожской правды» віршами. «Сьогодні всі стали поетами», — захоплено визнала газета.
15 квітня 1961 року «Запорожская правда» публікує на першій шпальті репортаж з урочистої зустрічі Гагаріна в Москві, а на третій шпальті цього ж номера — уже вірш «Москва зустрічає героя» (автор Василь Маремпольський).
Наступного дня вірші запоріжців уже тісняться: «Перший у світі» (Микола Литвин), «Людина в космосі» (В. Ломако, інженер заводу імені 23 Жовтня, Мелітополь), «Подвиг» (М. Левін, хірург 2-ї лікарні, Запоріжжя).
Читайте також: У Запоріжжі планують встановити десять сонячних електростанцій — подробиці
З’явилася в газеті навіть гумореска на актуальну тему «Ні, без приймача не можна» (Валентин Довбиш). Ось уривок з неї.
— Синку, людина в космос злітала, поки ти в школі був, — кинулась вона до сина, який увірвався до квартири.
— Гм. Знайшла чим здивувати! Ми вже й мітинг провели, і, кинувши портфель, побіг.
— Куди ж ти?
– Телеграму давати Гагаріну!
Та всіх цих письменників випередив електрик «Запоріжсталі» Олександр Стешенко, чий вірш «Космос наш!» газета надрукувала вже 14 квітня 1961 року.
Той електрик, до слова, став згодом відомим поетом. Олександр Стешенко навчався у Запорізькому педінституті, Літературному інституті, видав кілька поетичних збірок.
Малюють теж усі
Якщо в ті дні всі стали поетами, то поети ще й малювали. «Космічні» малюнки посипалися в редакцію як сніг на голову — встигай лише відбирати. Ось що відібрали.
Малюнок робітника Велико-Токмацького дизелебудівного заводу імені Кірова Віктора Шевченка. Ходила байка, що Леніна в СРСР не всім дозволяли малювати. А ось бачите, надрукували ж вождя зі стильною борідкою, якого зобразив простий робітник
Зворушливий малюнок 11-річної Валі Солодовник. До речі, Ленін теж присутній — чергу до нього бачите?
А тут мені особисто найбільше подобається Венера з чарівною усмішкою — у лівому верхньому кутку
Post Scriptum
Пам’ятаєте, як у репортажі з Веселівського району колгоспники нетерпляче «чекали на той момент, коли диктор назве прізвище радянського космонавта»? А от імена майбутніх американських астронавтів вони запросто могли прочитати навіть у запорізькій газеті.
Демократія з її відкритістю програла на старті космічних перегонів тоталітаризму з його секретністю. Колгоспники тріумфують, американські льотчики розчаровані.
Ось тільки і до своєї смерті тоталітаризм так само впевнено прийшов першим.
Титульне фото: 1961 рік. Сталевари «Запоріжсталі» Павло Швецов і Петро Залош знайомляться з проєктом програми КПРС (тієї самої, де ставилося завдання протягом двадцяти років створити матеріально-технічну базу комунізму).
Фото з архіву редакції
Раніше ми розповідали про фотовиставку «Лінія фронту», яка проходить зараз у Запоріжжі. «Стрільба на фоні Чумацького Шляху виглядає дуже гарно», — говорить авторка світлин офіцер Оксана Чорна.
