Як отримати статус дитини, яка постраждала внаслідок війни
Після 24 лютого 2022 року тисячі українських дітей втратили не лише домівки — вони втратили відчуття безпеки, звичне дитинство, рідних. За офіційними даними, понад 1 мільйон дітей в Україні стали внутрішньо переміщеними, тисячі пережили втрати, обстріли, евакуації та десятки тисяч дітей сьогодні живуть із травматичним досвідом, що глибоко змінює їхнє життя.
Саме для таких випадків в Україні існує механізм — надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок війни.
Але як його отримати? І хто може подати заяву, якщо дитина залишилася без батьків? «Голоси дітей» поспілкувалися зі спеціалістами, які працюють в запорізькому осередку фонду юристкою Вікторією Рой та психологинею Світланою Назіровою.
Порядок надання статусу «Дитина, яка постраждала від війни» в Україні. Хто має право на отримання цього статусу?
Чинне законодавство України визначає цей статус як «дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів». Відповідний порядок надання такого статусу регулюється постановою Кабміну № 268 від 5 квітня 2017 року.
Право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка на час воєнних дій, збройних конфліктів, збройної агресії Російської Федерації не досягла 18 років (повноліття), і в результаті:
1) отримали поранення, контузію, каліцтво;
2) зазнали фізичного, сексуального насильства;
3) були викрадені або незаконно вивезені за межі України;
4) залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань;
5) незаконно утримувалися, у тому числі в полоні;
6) зазнали психологічного насильства.
Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини.
Крок за кроком: як оформити статус дитини, що постраждала від війни
Для оформлення статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, потрібно звернутися в органи опіки та піклування за зареєстрованим місцем проживання чи перебування дитини як ВПО. Також статус оформити можна за місцем звернення, якщо дитина зареєстрована на території, де ведуться бойові дії або ж воно тимчасово окуповане РФ.
Не лише батьки: хто може звертатися за статусом
Звернутись із заявою щодо оформлення статусу може:
- законний представник дитини;
- родичі (бабуся, дідусь, прабабуся, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра);
- вітчим, мачуха;
- представник органу опіки та піклування.
Документи, які потрібні для оформлення статусу
Заявник подає до служби у справах дітей такий пакет документів:
- заяву про надання статусу;
- згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».
Також необхідні засвідчені копії документів:
- свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини;
- документа, що посвідчує особу заявника;
- документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (якщо дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров’я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, – документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником;
- довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи (у разі наявності);
- паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки (у разі наявності);
- паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон (у разі наявності);
- витягу з реєстру територіальної громади (у разі наявності).
- до заяви також подаються документи, які підтверджують обставини, необхідні для отримання даного статусу. Йдеться про медичні документи, матеріали кримінальних проваджень, висновки експертиз, документи, що підтверджують загибель особи внаслідок війни тощо.
Дитина, якій виповнилося 14 років, має право самостійно звернутися до служби у справах дітей та подати документи:
- копії свідоцтва про смерть та документа, що підтверджує загибель особи внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів
- або копія документа, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (у разі загибелі батьків дитини або одного з них із числа цивільних осіб).
Як оформити статус для дітей, які залишилися без батьківського піклування?
Якщо дитина, яка має право на отримання статусу, залишилася без батьківського піклування, а догляд за нею тимчасово здійснюється родичами або іншими особами (сусідами, знайомими) документи готуються службою у справах дітей за місцем виявлення такої дитини.
У разі відсутності документів, Державна служба у справах дітей не пізніше ніж через п’ять робочих днів із дати надходження письмового запиту від законного представника дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, або керівника служби у справах дітей надає про таку дитину інформацію, що міститься в банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів.
Досягнення особою повноліття, перехід в іншу громаду не є підставою для скасування статусу. Отримання статусу на території, де не ведуться бойові дії передбачає статус ВПО.
Заява про надання статусу реєструється в журналі обліку таких заяв, що ведеться за формою, затвердженою Мінсоцполітики. За результатами розгляду заяви робиться відповідна відмітка: надано статус/відмовлено в наданні статусу.
Протягом 30-ти календарних днів з дати реєстрації заяви орган опіки та піклування мусить надати або ж відмовити у статусі. У разі негативної відповіді рішення можна оскаржити в суді.
Як проявляється психологічна травма у дітей: перші «дзвіночки»
Як зазначає психологиня Світлана Назірова, не завжди дитина, яка пережила війну, виглядає травмованою зовні. Часто її травма ховається за емоційним онімінням, зниженням виразності мовлення, порушеннями сну, психосоматичними скаргами або малюнком, зміст якого незрозумілий дорослому.
«Я працюю з дітьми, яких війна торкнулася безпосередньо — через вимушене переміщення, втрату домівки, розлуку з рідними, улюбленими тваринами, зміну звичного середовища.
Батьки дітей із Запоріжжя часто говорять про відчуженість, відсутність мотивації до навчання, відхід дитини у віртуальний простір замість живого спілкування, байдужість до подій довкола. Для дорослих це болюче, бо вони пам’ятають дітей «до війни» — відкритих, емоційно включених, з інтересом до навчання і соціального життя.
Одна з найпоширеніших фраз, яку я чую на перших зустрічах: «Вона вже не така, як раніше» або «Він ніби загубився всередині себе». І це саме той момент, коли родина звертається по допомогу, бо розуміє, що щось глибше відбулося з дитиною — щось, що не минає саме по собі.
У таких випадках ми починаємо з діагностики, стабілізації, поступового формування безпечного простору для емоційної роботи. І дуже часто — з підтримки батьків, які також виснажені, розгублені й потребують ресурсу, щоби витримувати цей довгий шлях відновлення разом із дитиною», — говорить психологиня Світлана Назірова.
Травматичні реакції можуть бути відстроченими — іноді симптоми з’являються через місяці або навіть роки після події. Це пов’язано з особливостями нервової системи дитини, рівнем підтримки та безпеки навколо неї. Часто дитина «тримається» у критичний момент, але коли ситуація стабілізується — починає проявлятись накопичене напруження. У таких випадках важливо не знецінювати ці прояви, а звернутись до спеціаліста.
Які найпоширеніші психологічні наслідки пережитого у дітей, що постраждали внаслідок воєнних дій?
Найпоширеніші психологічні наслідки у дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій це:
- тривожні розлади,
- порушення сну,
- соматизація (болі в животі, серці без медичних причин),
- регрес до більш ранніх вікових форм поведінки,
- емоційна нестабільність,
- агресія або, навпаки, соціальна ізоляція.
Деякі діти стають гіперактивними, інші — апатичними. Вони можуть здаватися «незворушними», але всередині відчувають тривогу, провину чи безсилля. У підлітків часто виникає втрата мотивації до навчання чи улюбленої справи, відчуття безглуздості та глибокий емоційний біль, що маскується цинізмом або ризикованою поведінкою.
Усі ці прояви можуть свідчити про наявність психологічних травм, і чим раніше вони будуть виявлені, тим ефективніше можна буде на них впливати. У Запоріжжі отримати юридичну консультацію та психологічну допомогу можна в осередку фонду “Голоси дітей”. Осередок працює у рамках проєкту
“Relief to Protect», який реалізується за підтримки План Інтернешнал та фінансування Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Усі послуги надаються безоплатно.
Раніше ми писали, що у Запоріжжі діє спеціальна програма допомоги на дому для родин з малюками.
