Запоріжжя по номерах — «селища» Дніпробуду, про які ви могли не знати
Про те, де знаходиться і що являє собою Шосте селище у Запоріжжі знає багато хто. А от про решту «селищ», яких було значно більше, ніж шість, майже не згадують. Про них розповів запорізький краєзнавець Роман Акбаш на своєму сайті.
Читайте також: Осередок відродження — як Народний дім у Запоріжжі став символом української державності (фото)
Часто запитують: «А чому селище Шосте?» та «Де ж решта селищ – як мінімум, п’ять?».
Насправді їх було значно більше. Цих пронумерованих запорізьких селищ – півтора десятка (і навіть трохи більше).
Усі вони з’явилися наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. І всі вони призначалися для будівельників та працівників Дніпрогесу та підприємств запорізького проммайданчика, зазначив Роман Акбаш.
Перші п’ять селищ були розбиті на Правому березі.
Найвідоміші та капітальні – №2 (від головної контори Дніпробуду, («Дніпроенерго) до вулиці Каховської) та №4 (з іншого боку нинішньої Гребельної, околиці сучасних бульвару Вінтера та Кіяшка).
Тільки одна будівля нині нагадує про Третє селище – це станція «Дніпробуд-1» у районі вулиці Рельєфної (ЗСТО).
І нічого не залишилося, наприклад, від П’ятого, який складався із землянок та бараків – знаходився вздовж Дніпра, нижче за сучасний Вінтер у районі «Сільпо»).
Інші з цих селищ знаходилися на Лівому березі. Починалися вони усім відомим Шостим, тягнулися до проммайданчика, а потім звідти розгорталися до того ж селища №6.
«Сьоме» – територія за селищем №6, у бік Павло-Кічкаса, в районі колишнього юридичного інституту. Останні бараки селища були знесені наприкінці 1970-х.
«Восьме» – існує досі район між Північним шосе та вулицею Єнісейською.
№9 та 10 – вже неіснуючі барачні селища, нині – територія відвалів та промзони.
Селище №11 – «запоріжсталівський» (пізніше – при шамотному, нині вогнетривкому, заводі). Його супутником пізніше стало Нове 11-е селище, воно ж – Ново-Одинадцяте. Фактично вони існують і досі. Це район Фільтрової, Оптимістичної, Глазунова, Історичної, Вроцлавської, Вогнетривкої та інших вулиць Павло-Кічкаса.
Селище №12, а також Нове 12-е, воно ж -12-е Північне: забудовувалися в різні періоди, але проіснували до 1960-х років. Розташування – вздовж вулиці Скворцова, з північного боку. Нині – гаражі та промзона.
Селища №13-А та 13-Б – барачні, почали забудовуватися у 1930-ті роки Останні бараки знесли у 1980-ті. Зараз на їхньому місці – різні підприємства, житлової забудови немає. Територіально це зараз Заводський район: вулиці Цимлянська, Гаражна, Тролейбусна, Екскаваторна, Експресна тощо.
№14 – одне з найбільших селищ Дніпробуду. Займало більшу частину нинішньої території Вознесенівського району. Тутешню, переважно барачну, забудову знесли у 1970-ті роки. У межах колишнього Чотирнадцятого, наприклад, знаходяться вулиці Кам’яногірська, Матросова, Сєдова, Брянська, Суворова.
П’ятнадцяте селище – барочне й нині неіснуюче. Знаходився вже по сусідству з Шостим – за вулицею Рекордною, в районі Південного шосе та алюмінієвого комбінату.
Довідково:
Соцмісто або Шосте селище — унікальна пам’ятка архітектури. Архітектурний ансамбль, зведений у Запоріжжі у 1930-х роках об’єднав у собі конструктивізм, радянський ар-деко та повоєнну неокласику.
Будинки у стилі конструктивізму є і в інших містах. Але в нас цілий комплекс, і в цьому унікальність Шостого селища. Соцмісто готували до внесення в список об’єктів всесвітнього спадку ЮНЕСКО, але не встигли це зробити до повномасштабної війни. Зокрема, у 2019 році було розроблене історичне досьє Шостого селища.
Соцмісто розташовується в таких межах: площа Запорізька — вулиця Верхня, Богдана Хмельницького — Рекордна.
Раніше ми писали, що у Запоріжжі в несподіваному місці виявили десятки старовинних єврейських надгробків. Їх знайшов відомий краєзнавець Костянтин Антонець в районі Калантирівки (частина Шевченківського району).
