Зоомагазин став втіленням любові до тварин
Попри війну та близькість до лінії фронту, запоріжці продовжують відкривати нові бізнеси в різних сферах. Один з таких прикладів — зоомагазин Wow на вулиці Сталеварів, 32, який два з половиною місяці тому відкрила мешканка Запоріжжя Марина Краснокутська.
Тут великий вибір корму для котів, собак, гризунів, птахів. Також наповнювачі, лежанки, дряпанки, одяг та, звісно, іграшки. Найцікавіші з них — м’які бобри, яких люди купляють не тільки для улюбленців, а й для себе.
А ще в магазині панує дуже тепла душевна атмосфера. Мирина каже: тут не просто продають товари, а намагаються допомогти, підказати — щоб задоволеними залишилися і улюбленці, і їхні господарі.
Багато років Марина працювала у сфері торгівлі, проте нещодавно вирішила започаткувати власний бізнес. Допоміг у цьому грант від держави за програмою «Власна справа», який став своєрідним поштовхом. Про це підприємиця розповіла в інтерв’ю zprz.city.
Читайте також: Два бізнеси за два роки — як запоріжанка разом із подругою заснувала кав’ярню в центрі міста
— Здебільшого я працювала торговим представником, менеджером із продажів. Але взагалі — працювала скрізь — і на заводі, і оператором комп’ютерного набору, і продавцем на авторинку деталей. Зазвичай, люди не дуже люблять торгівлю, тому що це постійний стрес, постійна взаємодія з великою кількістю завдань.
Але мені подобається ця сфера — це розвиває, це тренує, це загартовує силу характеру, силу духу. Та й дає фінансове зростання — більше працюєш, більше заробляєш, — каже Марина.
— Як виникла ідея відкриття саме зоомагазину, і як вам це вдалося?
— Моя родина допомагала тваринам увесь час, підбирали кошенят із вулиці. Таким чином з’являлися домашні улюбленці. Відповідно, турбота про них давала можливість заглиблюватись у зоосферу, але непрофесійно. Зараз у мене теж живе кіт, якого врятували з вулиці вже під час війни кошеням — він ледь не потрапив під машину. Ми його дуже любимо, трохи навіть балуємо. Це вже не кошеня, а такий собі семикілограмовий цар.
Поступово я прийшла до думки, що треба працювати на себе, а зоосфера — це те, що було можливо втілити у життя. Тому склали бізнес-план, пропрацювати його, подали заявку через програму «Є робота» і виграли грант.
На жаль, тільки на грантові кошти, відкрити щось своє неможливо. Навіть для такого невеличкого магазину, як наш, 250 тисяч — це крапля в морі. Оренда, працевлаштування людей, обладнання, меблі, закупка товару — це все великі кошти. Але грант став поштовхом зібрати всі свої заощадження і відкрити власну справу.
— Скільки людей у вас зараз працює?
— Я і ще двоє, це якраз і були умови отримання гранту — працевлаштувати двох людей. Бо насправді схема така: держава дає гроші, але ці гроші поступово повертаються їй у вигляді податків.
Два співробітники — це якраз той мінімум, який потрібен. Я сама беру безпосередню участь в усьому — у замовленні товару, обговоренні, це командна робота. Ми постійно в пошуку чогось нового, цікавого, щоб люди, які приходять, радували своїх улюбленців, а улюбленці радували їх.
Ми по максимуму все робимо власними силами. Наприклад, ремонт у приміщенні, меблі — все це ми робили силами нашої команди. До речі, у нас, на відміну від більшості магазинів, стелажі не брендовані. Тобто, ми не рекламуємо якусь певну марку корму. Ми хочемо, щоб людина прийшла і самостійно зробила свій вибір. Так, ми розказуємо про корми, які у нас представлені, але не виділяємо якісь бренди. Людина свій вибір робить самостійно — не під впливом реклами чи продавця.
— Що у вас є з такого, цікавого?
— З найцікавішого — іграшка Бобер, яка підкорила Тік-ток. Це іграшка для собак, але в нас люди її покупають і для себе — настільки вона прикольна. Її варто тільки взяти в руки — і все, це любов з першого дотику.
Також у нас є класні натуральні смаколики — це те, чим ми «взяли» наших покупців. Ми їх закуповуємо щотижня. Тобто, це свіжість та гарантія якості. Наприклад, у нас є гарбузові кільця у філе качки. Це те, чого на ринку зараз дуже мало, фактично, його немає. Такі смаколики, зазвичай, люди своїми собаками робили вдома самі. Але з огляду на наш ритм життя не кожен може на це виділити час.
Є натуральні наповнювачі з тофу, ті, які можна змивати в унітаз, вони не забивають каналізацію. Це те, що тільки недавно почало підкорювати людей. Бо звичайний наповнювач потрібно постійно викидати, а проблема збільшення сміття загострюється з кожним роком. Тож, це такий екологічний напрямок, за яким, на мою думку, майбутнє.
І, звісно, в нас великий вибір кормів — на будь-який гаманець та шлунок. Коли ми відкривали магазин, то робили ставку на ваговий товар. Щоб людина могла прийти й купити хай небагато, але якісного корму.
Читайте також: Печиво та незвичайні хлібці — мешканець Запоріжжя відкрив власну пекарню під час війни (фото)
— Коли приходять люди, ви їх, напевно, трохи й консультуєте, тож знаєтеся на догляді за тваринами?
— Так, намагаємося допомогти всім, наскільки можемо. Інформацію беремо і з власного досвіду, і з інтернету. Також до нас приходить дівчина-волонтер, яка працює з тваринами, тож вона ділиться із нами своїми знаннями.
Допомагаємо й знайти та замовити якийсь препарат або рідкісний корм, якщо в нас його немає в наявності. Тобто, наш напрямок — це не просто продати товар, а допомогти. У нас є Вайбер, Телеграм, людина може туди звернутися, і ми знайдемо та замовити те, що їй необхідно.
— Як обирали назву для магазину, чи довго думали?
— Вибір назви був дійсно дуже довгим, ми розглядали понад сто варіантів назви. А одного вечора, стоячи на балконі, побачили, що зірки склалися у вигляді букви «W». І прийшла ця назва. Тож остаточно прийняли рішення, що зоомагазин називатиметься Wow (Вау) — щоб дивувати наших покупців та змушувати їх приємно порадіти.
— Чи є у вас якісь плани на майбутнє?
— Так, хочемо відкрити ще один магазин, але, на жаль, це все робиться не так швидко, як у голові. Цей магазин відкрився два з половиною місяці тому, тобто, він ще взагалі новенький, свіженький. Ми лише тиждень, як зареєстрували інстаграм-сторінку, і пробуємо запустити рекламу там. Бюджет не настільки великий, як хотілося б, тому всіма засобами стараємося залучати нових клієнтів, в тому числі й через друзів та знайомих.
— Наскільки страшно відкривати власну справу під час війни, та ще й у прифронтовому місті?
— Хтось може сказати, що зараз непідходящий час, а я скажу так: час непідходящий завжди. Не має значення, війна на вулиці чи не війна. Сумніви та страхи є завжди. Сьогодні, завтра, післязавтра, страх не зникне, бо це щось нове, це ризиковане. Тобто, ви вкладаєте все, що у вас є, абсолютно все — сили, душу, фінанси, час. Але ризик — благородна справа, і в більшості випадків він дійсно вартий того.
Раніше ми розповідали про подружжя Яну та Сергія Сліпко, які викупили кав’ярню в центрі міста та працевлаштувало переселенців.
