Історія ветерана 55-ї бригади «Запорізька Січ», який продовжує боротися та допомагати іншим
Микола Ребров – запорізький військовий, який пройшов важкий шлях війни та поранень, але не втратив віри в перемогу та бажання допомагати іншим. Історію бійця розповіли на сайті Запорізької ОДА.
До війни Микола мав роботу, сім’ю та захоплювався спортом. Після початку повномасштабного вторгнення він добровольцем пішов на фронт та воював у складі 55-ї окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ» на Донецькому напрямку.
Читайте також: Ветеран війни Анатолій Костюк: «Мій принцип – воюй або працюй»
«Було багато роботи – цілодобово, сім днів на тиждень. Ти постійно знаходишся на вогневих позиціях, постійно виконуєш завдання. Вражали піхоту і техніку різну: і радіоелектронні станції, і РСЗВ, і танки, і БТРи – все.
В 2022-му працювали на гаубиці «Мста Б», а потім використовували «Три сокири» – гаубицю М777. Це крута гармата, може, трохи тендітна порівняно з радянською технікою, але з нею приємно працювати», – згадує ветеран.
Під час одного з боїв Микола отримав тяжке поранення ноги та був змушений пройти тривале лікування. Проте, навіть отримавши групу інвалідності, він не здався та повернувся до строю.
У 2024 році його знову поранили під час ворожого обстрілу. Цього разу поранення були настільки серйозними, що лікарі ампутували йому частину правої ноги.
Зараз Микола проходить реабілітацію та готується отримати постійний протез у центрі «Сміливий крок» Олександрівської лікарні.
«Сміливий крок» – єдиний центр протезування зі стаціонаром та реабілітацією повного циклу. Тобто у нас пацієнт отримує повну реабілітацію до і після протезування. До того ж наш протезист має відповідний сертифікат на встановлення біонічних верхніх та нижніх кінцівок.
За минулий рік ми надали протези кінцівок понад сотні людей, 70% з них – ветерани. Обслуговування для них безоплатне», – розповіла менеджерка відділення протезування Анастасія.
Незважаючи на всі труднощі, Микола Ребров залишається оптимістом та будує плани на майбутнє.
«Загалом настрій бойовий. Потрібно рухатися далі. Плани? Бачу себе, можливо, в якомусь бізнесі, адже зараз багато різноманітних програм і грантів по створенню власної справи для ветеранів. Моє хобі – спорт, продовжу займатися, бо, коли тренуєшся, легше психологічно.
Ще б хотілося подорожувати, як це було до війни. І, звичайно, буду займатися громадською роботою, щоб підтримати тих хлопців та дівчат, які повертаються до цивільного життя», – поділився своїми планами Микола.
Раніше ми писали, що у запорізькому університеті готуватимуть фахівців для підтримки ветеранів, які допоможуть адаптуватися до цивільного життя.
