За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Олег на позивний «Фанта». Особистий архів Олега
Олег на позивний "Фанта" – військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку він наступив на протипіхотну міну й зазнав важкого поранення ноги. Через постійну небезпеку евакуювати чоловіка спеціалізованим транспортом було неможливо, тому залучили наземний роботизований комплекс (НРК). Коли Олег їхав на ньому, то помітив FPV-дрон. Військовий збив безпілотник, але той упав просто на нього й дивом не здетонував. Нині боєць проходить лікування та готується до протезування, щоб знову повернутися у стрій.
Свою історію Олег розповів кореспондентам Суспільного.
34-річний Олег родом із Хмельницького. Він долучився до лав ЗСУ в перший день повномасштабного вторгнення. Пройшов найгарячіші точки фронту: звільняв Херсонщину, тримав оборону на Донеччині, під Оріховом і Степногірськом. Саме там він і дістав поранення:
"Наша група добиралася на позицію шість днів, хоча це всього 12 кілометрів. Йшли тільки по кілька годин на добу, коли дозволяла погода. Пересувалися обережно. Не знаю, як так сталося, адже маршрут постійно перевіряли: оглядали з дронів, розчищали ділянки, якими можна було пройти. Як я зрозумів, саме перед нашим виходом цю дорогу замінували. Трава була ж висока, майже по пояс, тому під ногами нічого не було видно".
Коли захисники рухалися, у повітрі чатував безпілотник, який відволік їхню увагу. Олег ішов попереду й наступив на вибуховий пристрій. Через больовий шок він не одразу зрозумів, що дістав поранення:
"Спочатку думав, що просто щось бахнуло збоку. Потім хотів зробити ще крок, але впав. Дивлюся — а ступні немає, берць лежить за п’ять мертів від мене".
Олег на позивний «Фанта». Особистий архів Олега
Після цього військові опинилися в пастці — на відкритому мінному полі під прицілом безпілотника. Лежати довелося близько години. Потім Олег зв’язався по рації зі своєю бригадою, але почув, що поблизу "наших немає", тому на допомогу прийдуть суміжники:
"Прийшов молодий хлопець. Зрозумів, що я йти не зможу, тому взяв мене на руки й метрів сімсот ніс на плечах. Наклав знизу два турнікети, потім гемостатики, затампонував і перемотав. Потихеньку почав послаблювати турнікети й підставив під мене баночку, щоб подивитися, скільки крові витікає за годину, якщо їх опустити. Так із дев'ятої ранку до дев'ятої вечора я й пролежав у них".
В очікуванні евакуаційного коридору в цьому укритті під постійними обстрілами Олег провів 12 годин. Коли стало зрозуміло, що безпечних умов доведеться чекати довго, командир суміжників ухвалив ризиковане рішення — викликав наземний роботизований комплекс (НРК), який мав вивезти Олега:
"І почалася моя подорож. НРК був відкритим, і це, як виявилося, добре. Мене поклали зверху, я взяв свій дробовик, і ми рушили. Загалом до точки евакуації треба було проїхати 12 кілометрів".
Олег на позивний «Фанта» з побратимами. Особистий архів Олега
Коли Олег їхав, то помітив удалині спалах — це був російський FPV-дрон із прикріпленим боєприпасом, який летів просто на нього:
"Я підхопився на здорову ногу й вихопив дробовика. Оператор НРК все бачив і пригальмував, щоб мені було зручніше. Я розумів, що маю тільки один постріл і шмальнув у "ждуна". Збитий дрон упав прямо на мене, на поранену ногу. Від його лопатів досі синці на стегні. Я викинув дрон, і НРК рушив далі. Так і доїхав до точки евакуації.Загалом дорога зайняла десь дві години".
Коли Олег нарешті дістався до точки евакуації, захисники, які допомагали йому спуститися, застигли від шоку. Виявилося, що з безпілотника злетів бойовий заряд і ввесь цей час лежав поряд із бійцем:
"Він просто дивом не здетонував…Той день на все життя запам’ятаю. 11 травня я народився тричі в один день", — каже військовий.
Олег на позивний «Фанта» з побратимами. Особистий архів Олега
Олега прооперували, нині він перебуває у госпіталі та готується до протезування:
"У лікарні мені зробили операцію. Кажуть, що все нормально, і на протезі нижче коліна можна буде навіть грати у футбол. Я й сам розумію, що мені пощастило".
Після реабілітації, попри можливість звільнитися з військової служби за станом здоров'я, Олег планує повернутися в стрій:
«Уже вирішив, що після лікування буду служити далі. А додому – після війни…» Олег на позивний «Фанта»
Читати ще
Читати ще
Дістав тяжкі поранення, переніс 11 операцій, та повернувся на фронт: історія військового Антона Кучінова
Читати ще
Втратив ногу і повернувся на фронт: історія військового 110-ї бригади ТрО, який воює на Запорізькому напрямку
Читати ще
«Життя на цьому не закінчується»: історія «Дядька Чорнозема» із 128 ОВМБр, який після ампутації ноги повернувся на фронт
