Наразі підрозділ Фокса тримає оборону на Запорізькому напрямку в одному з сіл, відбитих у ворога
У перші дні російського вторгнення 30-річний Іван, мешканець Стрия, разом із батьком і братом прийшли в ТЦК й попросилися в ЗСУ. Однак мобілізували тільки старшого брата – батькові було вже за 60, а Івана попросили зі службою почекати. Півтора року тому йому все-таки прийшла повістка, і молодий чоловік одразу з’явився за викликом. Історію українського військового розповіли у 128 окремій гірсько-штурмовій бригаді.
Читайте також: «Фотосесія» з мертвим собакою, зникнення прапорів, безоплатні обстеження — найважливіші події Запоріжжя за тиждень
Іван пройшов навчальний центр на Рівненщині і згодом його направили у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. Відтоді Іван служить у гірсько-штурмовій роті, його теперішня посада – головний сержант взводу, звання – сержант, позивний – Фокс.
Після тренувань Фокс разом із товаришами почав виконувати складні бойові завдання, які включали штурми ворожих позицій, зачистку і важку оборону.
«Звичайно, було страшно. Це відчуття завжди присутнє при бойових виходах. Бояться всі, і це нормально. Страх – один із основних інстинктів для самозбереження. Той, хто не боїться, довго не живе. Але страх треба перемагати, особливо, коли ти відповідальний не тільки за себе, а й за своїх товаришів. Я виходив на завдання як командир відділення, і найбільші переживання були за людей. Із кожним треба поговорити, пояснити бойове завдання, показати маршрути, вислухати питання, допомогти, стати опорою…», — розповів військовий з позивним Фокс.
Але найскладніші та найжорсткіші бої Фокс пройшов у Роботиному. Військовий розповідає, що спочатку вони штурмували й зачищали ворожі траншеї, а далі мали закріпитися й тримати оборону.
«Росіяни відійшли на сусідню позицію метрів за 70 від нас і звідти намагалися повернути втрачене. Але ми «гостей» не кликали, тому не пустили їх. Проти нас стояли різні бійці – профі, зеки… Я бачив ворожі тіла з шевронами «вагнера». Їх щурі гризли, так давно вони лежали. Багато разів спостерігав неадекватну поведінку росіян. Вони могли йти в наступ, обходячи лісосмуги, в повен зріст із мінімальним спорядженням. Ми косимо їх, а вони все одно пруть. Поранили одного, видно, як куля прошила ногу, за кілька секунд біля ніг вибухнув вог (граната з підствольника чи автоматичного гранатомета), а він встав і пішов далі. Точно був під дією якихось препаратів», — зазначив Фокс.
Під час оборони захоплених ворожих позицій Іван із товаришами взяли полоненого. Аеророзвідники повідомили, що недалеко ходить росіянин без автомата, і тоді вони вирішили його взяти.
«Той навіть не чинив опір, почав пояснювати, що шукав тіло командира, щоб забрати рацію. Сам років 40, із російської глибинки. Коли ми брали його, я попередив – якщо скажеш, що в тебе є зі зброї, передамо далі так як є, просто зв’язаного. Він відповів, що нічого не має, але при обшуку я знайшов у кишені ніж. Полонений отримав за брехню легкого потиличника, а далі ми передали його в тил…», — зазначив Фокс.
Під час боїв Фокс кілька разів отримав поранення – в спину, плече і голову – найнебезпечніше поранення було в голову, скоріше за все – від мінометної міни. Один осколок влучив у шолом, а другий (розміром як великий палець) залетів під шолом, черконув голову й застряг у шоломі з внутрішнього боку. На війні, на жаль, не всім щастить, чимало товаришів Фокса загинули в боях.
Останнім часом підрозділ Фокса тримає оборону на Запорізькому напрямку в одному з сіл, відбитих у ворога. Бойові виходи на «нуль» через небезпеку дронів доводиться затягувати, іноді вони тривають по кілька місяців.
Під час відпусток і реабілітації після поранення Фокс кілька разів побував дома. Бачив здорових чоловіків, котрі не хочуть іти в ЗСУ й ховаються.
«Один із таких мій сусід. Зустрів його якось, він почав розпитувати, коли все це закінчиться. Я відповів, що без його участі війна не закінчиться. І дав пораду навчити поводженню зі зброєю своїх дітей. Бо якщо не хоче воювати він, то доведеться їм…», — наголосив Фокс.
Раніше ми писали, про військового з Гуляйполя, який розповів про СЗЧ та повернення на службу. Боєць з Гуляйполя пішов у СЗЧ, проте повернувся, щоб боронити рідний Запорізький край.
