Навесні 94 роки тому у місті вирувала негода
Восени 1930 року дощило більше ніж зазвичай. Кількість опадів – 140-180% середньої норми. Земля просто не встигала поглинути таку кількість води. До того ж, різко прийшла сувора зима – вже в грудні були морози у 20-25 градусів! А потім все рясно замело снігом – до 200% опадів в порівняні зі звичайними сезонами. Про події того часу розповів на своєму сайті запорізький гід та краєзнавець Роман Акбаш, спираючись на дані від місцевих істориків.
Читайте також: На підводних крилах – як півстоліття тому запоріжці мандрували по Дніпру (фото)
«До кінця березня 1931 року запаси снігу на водозборі сягнули 140-200% багаторічної середньої норми. І раптом – тільки на початку квітня – температура різко підскочила аж до 6-12 тепла!» – розповідає у своїй книзі «Пороги Дніпра» запорізький історик та краєзнавець Олег Власов.
Сніг стрімко танув, а промерзла на декілька метрів земля відмовлялась приймати величезну кількість вологи. Вже з середини квітня вода у Дніпрі біля Запоріжжя почала прибувати.
«Вже 1 травня у місцевій газеті повінь назвали «стихійним лихом»… 5 травня рівень води піднявся так, що в маленьку річку Мокру Московку зайшли пароплави. Вночі 7 травня був перевищений рівень потужної повені 1917 року», – розповідає Олег Власов.
А в цей час триває Дніпробуд. Ще на початку будівництва гідроелектростанції фахівці замислилися про ймовірну загрозу весняних повеней. І, здавалося б, унебезпечили від затоплень будівельний котлован навколо ГЕС.
«С этой целью верх перемычек был поднят до отметки 22,00 м, что превышало горизонт максимального, известного в то время, катастрофического паводка», – повідомляла книга «Днепровская гилролектрическая станция» інженера Ковалевського.
Але це не допомогло. Котлован, що захищається цими перемичками, був затоплений 6 травня 1931 року, коли горизонт катастрофічної весняної повені досяг позначки 22,60 м, перевищивши всі відомі до цього горизонти високих паводків на 0,70 м
Читайте також: Як виглядала машинна зала зруйнованого Дніпрогесу 80 років тому – фото від запорізького краєзнавця
Як повідомляв Ковалевський, затоплення припинило частину робіт на три тижні і було ліквідовано вже після часткового спаду піку «великої води». За інформацією Олега Власова вода почала спадати 11 травня. А напередодні, як пише історик у книзі «Пороги Дніпра» повінь сягнула апогею – рівень води піднявся до 698 см проти ординара – середньорічного показника.
«Поїзди з Харкова на Крим кілька днів ходили через станцію Пологи, бо рух на ділянці Запоріжжя – Попове припинився через затоплення колій. Тобто рівень води був вищій, ніж сьогодні у Каховському водосховищі», — писав Олег Власов.
З таким «розмахом» повінь 1931 року стала рекордсменкою – увійшла в історію, як найпотужніша за всі часи спостережень.
До речі, схожі повені траплялися й до цього. Як ми писали раніше, 2 квітня 1845 року – день катастрофічної повені у нашому краї. У народі вона отримала назву «Велика вода». Причиною стала велика кількість снігу взимку та стрімке потепління навесні. «Велика вода» тоді знищила менонітське селище Айнлаге (Кічкас) на правому березі Дніпра.
Джерело: Роман Акбаш
