Гуляючи старою частиною Запоріжжя можна побачити цікаві історичні будинки
Безкоштовні екскурсії-прогулянки по цікавим місцям міста з Музеєм архітектури Запоріжжя і його неймовірним директором, істориком Михайлом Мордовським продовжуються. Наразі розроблені дві екскурсії Соцмістом або Шостим селищем та одна — Старим містом. Під час екскурсій він звертає увагу на незвичайні історичні будинки, повз яких ми зазвичай проходимо, не роздивляючись, або взагалі не доходимо, та розповідає цікаві факти.
Про одну з екскурсій Соцмістом з показом будівель у стилі повоєнної неокласики (у народі – «сталінський ампір») та трансформації конструктивістської архітектури у неокласичну ми вже писали. Тепер журналістка zprz.city побувала на екскурсії Старим містом – району, з якого починався Олександрівськ, що у 2021 році став Запоріжжям. Коротко розповімо про деякі цікавинки екскурсії.
До речі, як правильно назвати цю місцевість – Старе місто чи Старий Олександрівськ?
«Іноді я називаю історичний район, іноді – Старе місто, це неофіційні назви, просто для позначення цієї місцини. Будь-який варіант буде правильний. Я б не називав Старий Олександрівськ, бо він і так старий – або Олександрівськ, або Олександрійський район», — відповідає на запитання zprz.city Михайло Мордовськой.
Читайте також: На місці запорізького театру був популярний парк з фонтаном та розвагами — цікаві подробиці
Екскурсія почалась у невеликому скверику біля Центральної міської бібліотеки на Гоголя, 66 (до речі, не всі місцеві знають про її наявність). У підвалі розташований Музей архітектури Запоріжжя. Почалася екскурсія з розповіді про кладовище.
«120-130 років тому скверу тут не було, як будинку бібліотеки і навколишніх будинків, бо це була околиця міста Олександрівськ, яке і дало назву нашому Олександрівському району. Тут було міське кладовище, яке називалось Пилипівське. Воно починалось там, де другий корпус «Машинки» (НУ «Запорізька політехніка») — і до Першої Ливарної, з заходу обмежувалось вулицею Гоголя і далі вулицею Жуковського (тепер – Університетська. – Ред.). На початку ХХ століття тут перестали ховати людей і кладовище перенесли.
Тут дозволили забудову. І ці будиночки, і будівля, в якій розміщуються бібліотека, і другий корпус «Машинки» — це та забудова, яка виникає наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років», — розповів Михайло Мордовськой.
До речі, у цьому районі була невелика Пилипівська церква, побудована у 1870-ті роки, але вона не зберіглась – її демонтували у 1930-ті роки, коли цю ділянку почали забудовувати.
«Ця церква старша за Покровський собор, але автор у них один, відомий архітектор Костянтин Тон, який на початку 19 століття винайшов стиль, у якому була побудована ця церква – русько-візантійський, на основі стилю Київської Русі і Візантійської імперії», — каже Михайло Мордовськой.
Церква знаходилась приблизно в районі кіосків зі шаурмою у студмістечку.
Неподалік розташована могила останнього кошового отамана Задунайської Січі Йосипа Гладкого, реконструйована по зразках, які були знайдені і частково демонтовані на Пилипівському цвинтарі.
«Це кенотаф, тобто, могила, під якою нічого немає», — пояснює Михайло Мордовськой.
Є у студмістечку і пам’ятник отаману. Як зазначив Михайло Мордовськой, зараз у істориків неоднозначне ставлення до особистості Гладкого.
А взагалі, в студмістечку можна побачити чимало цікавих будівель. Наприклад, другий корпус Запорізької політехніки — будинок, створений за класичними традиціями початку ХХ століття. Тут красивий декоративний під’їзний шлях до будівлі, як у палаці – подібних у Запоріжжі більше немає.
Був в історії будівлі і неприємний факт — у 1940-і роки, під час роки окупації німецькими нацистами, у ній розміщувалась військова комендатура Вермахту. Михайло Мордовськой показав фото, де по центральних сходинках цього корпусу спускається Адольф Гітлер (весна 1943 року).
Красива будівля першого корпусу Запорізького національного університету — у стилі модерн, з округлими формами, прикрашена стриманими геометричними фігурами (якщо дивитись на неї не зі сторони головного входу). Дім будувався, як чоловіча гімназія (1911 рік). Головний вхід нинішнього першого корпусу ЗНУ був зруйнований під час Другої світової війни і його відновили у популярному тоді неокласичному стилі. Дивлячись на парадний вхід, навіть не уявляєш, що за ним така незвичайна будівля.
Читайте також: Відкопали з-під землі під час ремонту – біля першого корпусу ЗНУ знайшли старовинний цегляний колодязь (фото)
До речі, на початку ХХ століття у нашому місті майже не було будівель у стилі модерн. І чоловіча гімназія стала прикладом найсучаснішого архітектурного стилю, який тоді швидко набирав популярності в усьому світі.
Казково красива будівля біологічного факультету ЗНУ (корпус № 3) була побудована у 1902 році у якості жіночої гімназії і зберіглася майже ідеально. Стиль — неоруський або русько-візантійській. Це взагалі одна з найкрасивіших будівель міста Олександрівськ.
До того ж поряд невеличкий ботанічний сад з табличками з назвами рослин. А навесні тут неймовірно гарно квітнуть яблуні Недзвецького. У саду розміщується й погруддя Тараса Шевченка, додам від себе — роботи запорізьких скульпторів Бориса Чака і Федора Зайцева. Зараз «Шевченко» укритий від вибухової хвилі.
На цікаві старовинні будівлі можна натрапити, якщо гуляти вулицею Олександрівською (колишня вулиця Горького). Взагалі, на початку ХХ століття Олександрівська вулиця була одна з головних у місті. І, за словами Михайла Мордовського, мала перетворитися на такий Беверлі-Гіллз, тобто, на респектабельну вулицю з котеджами для багатих олександрівців. Але не судилося – завадили подальші історичні події.
Приклад такого крутого котеджу — садиба Роша або будинок Теми Рош 1912 — 1913 років, який я взагалі побачила наживо вперше. Це будівля у стилі модерн із елементами функціоналізму, з дверима незвичайної форми, побудована як житловий дім на одну родину за проектом відомого харківського архітектора Віктора Естровича. Будівля досить гарно зберіглася. Сьогодні тут розміщується департамент соцзахисту ЗОДА.
Одна з найгарніших будівель цієї частини міста — прибутковий будинок Олександра Мінаєва початку ХХ століття. Це комплекс з трьох різних будівель, об’єднаних в одну. Будинок еклектичний, тобто, побудований у різних стилях. Поміж інших вирізняється стилізацією під давньоруську архітектуру, багатим цегляним декором і різноманіттям форм. Зараз це житловий будинок.
Вражає красою перша міська електростанція у псевдоготичному стилі і венеціанськими вікнами (1911 рік). Зараз тут теж розміщується один з адмінкорпусів ПАТ «Запоріжжяобленерго». Спочатку тут була одна башта, яка добре зберіглася — вона слугувала опорою для електродротів. Вікна 1920-х — 1930-х років збереглися, що називається, в оригіналі.
«Не можна сказати, що до цього в Олександрівську не було електростанцій, але всі вони були у приватній власності. Але Фелікс Мовчановський (міський голова Олександрівська. – Ред.) хотів, щоб у місті була своя електростанція, щоб можна було освітити вулиці муніципальні заклади. І дуже сильно йому хотілося запустити трамвай. І все було б непогано з трамваєм, якби на Перша світова війна.
Трамвай з’явився у місті аж у 1932 році і його історія почалася з іншої електростанцією – з Дніпрогесу. Саме з Дніпрогесу почала живитися ця перша гілочка, поруч з якою ми знаходимось», — розповідає Михайло Мордовськой.
А от Народний дім неподалік від будівлі електростанції, на жаль, виглядає дуже занедбано. Збудований у 1901-1902 роках, він став першою спорудою в місті, де проводили театральні вистави, лекції та показували фільми. А у квітні 1918 року в Народному домі в Запоріжжі відбулася символічна і знакова подія — братання підрозділів Наддніпрянщини та Підкарпаття.
А ще Михайло Мордовськой показав найкрасивішу арку Запоріжжя (для багатьох це стало справжнім відкриттям); будинок, де після Другої світової війни декілька років жив майбутній Генсек СРСР Леонід Брежнєв, коли він працював у нашому місті (Дніпровська, 25); розповів про ще деякі красиві будинки й історію, як від річки Дніпро у Запоріжжі планували побудувати канал до Азовського моря…
Екскурсія Старим містом тривала понад дві години й звісно, про все цікаве, що там було, розповісти неможливо. Слідкуйте за інформацією Музею архітектури Запоріжжя у соцмережах та реєструйтесь на безкоштовні екскурсії-прогулянки містом. Але реєструватись треба оперативно – кількість місць обмежена і їх швидко бронюють. Також проводять безплатні екскурсії у самому музеї, але прогулянки між історичних будівель наживо — це особливо цікаво.
Фото автора
