Художниця Дана Кавеліна з тимчасово окупованого Мелітополя взяла участь у паралельній програмі престижної Венеційської бієнале
В Італії продовжується робота Венеційської бієнале — найголовнішого у світі огляду сучасного мистецтва, на відкритті якого побувала й журналістка zprz.city.
Читайте також: У Запоріжжі показали кам’яні паляниці та тривожні вишивки художниці Жанни Кадирової — фото
Країнам важливо брати участь у таких великих престижних міжнародних подіях, як Венеційська бієнале, та за допомогою мистецтва нагадувати про себе. Україна представлена у Венеції на кількох локаціях.
Ми писали, що в офіційній паралельній програмі Венеційської бієнале працює виставка PinchukArtCentre «З України: Сміливі мрії», де представлені твори 22-х українських та іноземних художників та артколективів.
Приємно, що у ній бере участь і наша талановита землячка — художниця Дана Кавеліна з тимчасово окупованого Мелітополя Запорізької області. (Як Дана стала учасницею цієї виставки читайте у кінці публікації).
Робота Дани Кавеліної “Не може бути такого, щоб нічого не можна було повернути” — це науково-фантастична 3D анімація-утопія, яка складається з дев’яти частин та йде майже годину. Візуально кадри трохи нагадують відсторонені сюрреалістичні картини Рене Магрітта.
У фільмі художниця розповідає про війну росії в Україні в нетривіальній формі. Люди майбутнього хочуть зрозуміти причини насилля в попередні часи та створити цілісну комп’ютерну модель історії.
Вражаюча частина, важлива для художниці — воскресіння мертвих людей, які загинули у війни рф проти України, це потрібно для створення моделі історії. Модель доповнюють болючими спогадами цих людей та створюють живий пам’ятник, як цифрову сутність, що сама себе пам’ятає і мислить. Він допоможе прожити колективну травму.
«Цей фільм — пропозиція спільно помріяти про майбутнє, яке залишає надію»
Журналістка zprz.city поспілкувалась з Даною Кавеліною у Венеції під час прес показу виставки «З України: Сміливі мрії» в Palazzo Contarini Polignac.
— Дано, як народився ваш проєкт “Не може бути такого, щоб нічого не можна було повернути” і яку думку ви хотіли донести до іноземців?
— Цей фільм я робила для українців два роки тому. Після повномасштабного вторгнення у мене багато місяців не виходило робити мистецтво, тому що було незрозуміло навіщо. Це здавалося непрактичною та корисною діяльністю.
А потім я подумала, що можливо мистецтво це таке місце, де можна сподіватися чи мріяти, створювати утопії. Це таке завдання, яке зрозуміле і дуже конкретне, корисне і практичне. Тоді, наприкінці 2022 року, я задумала цей фільм. Це пропозиція спільно помріяти про майбутнє, яке залишає надію.
Але думаю, що на Заході цей фільм також досить зрозумілий.
«Моїм рідним виїхати з Мелітополя було дуже складно»
— Де ви живете зараз?
— У Німеччині, у Берліні.
— Як у Німеччині ставляться до того, що в Україні триває війна?
— Дуже по-різному. Хтось налаштований скептично, хтось переймається тим, що піднялися ціни на комуналку. А є ті, хто дуже підтримує Україну. Але загалом не всі добре розуміють, що відбувається.
— Розкажіть, будь ласка, свою історію від’їзду з Мелітополя.
— До повномасштабної війни я більше жила у Києві та Львові, але постійно приїжджала до Мелітополя до рідних. Востаннє я там була 8 лютого 2022 року. Після чого поїхала до Львова. А потім – до Німеччини, де почала чекати всю родину. Моїм виїхати з Мелітополя було дуже складно, але майже всім це вдалося.
— Які улюблені місця у рідному місті, що найчастіше згадуєте?
— Найчастіше, звичайно, згадую місця, де мій будинок, це Авіамістечко (мікрорайон на околиці Мелітополя, у північно-західній частині. Авіамістечко збудовано при військовому аеродромі. Ред.) та наша вулиця Гвардійська. А поряд, ще до 2014 року, була військова зона, відкрита, там можна було гуляти. Це мої найщасливіші спогади.
— А де ви навчалися у Мелітополі?
— У 23-й школі та у художці, де в мене був чудовий вчитель Рустем Миколайович Абдурахманов.
«Не станеш художником – будеш все життя божеволіти»
— Коли ви зрозуміли, що станете художницею?
— Складно сказати… Малювала я завжди. Просто не планувала стати художницею. Хотіла стати то лікарем, чи біологом. А потім мій вчитель у художній школі, Рустем Миколайович, сказав мені: «Не станеш художником – будеш все життя божеволіти». Я подумала, а може й справді.
— У яких напрямках працюєте?
— Працюю з анімацією, з відео, а також малюю, роблю інсталяції та текст.
— Як у Німеччині вдається реалізувати себе як художника?
— Добре, для художників там набагато більше можливостей, ніж було в Україні. Беру участь у виставках, роблю нові роботи, іноді виступаю на конференціях, веду курс в університеті.
Як робота Дани Кавеліної була відібрана на виставку у Венеції
У 2023 році Дана Кавеліна стала володаркою головної нагороди 7-го конкурсу Премії PinchukArtCentre – загальнонаціональної приватної премії для молодих українських художників і художниць до 35 років (включно). Цьому передчував відбір, на який було надіслано понад 1000 заявок від українських художниць та художників з усіх регіонів країни.
Одна з нагород премії — переможець автоматично отримує участь у виставці PinchukArtCentre, яка проходить в рамках офіційної паралельної програми Венеційської бієнале.
Виставка PinchukArtCentre «З України: Сміливі мрії» працюватиме у в Palazzo Contarini Polignac до 1 серпня.
Венеційська бієнале цього року (проходить раз на два роки) триває до 24 листопада.
Що можна прочитати про Венеційську бієнале-2024 на сайті zprz.city:
— Мистецтво з ароматом шоколаду на тлі моря – запоріжанка побувала на Венеційській бієнале: ексклюзив
— Україна показала у Венеції метафоричні маскувальні сітки — фото
— Запоріжанка побачила альтернативну реальність у церкві Венеції – незвичайні скульптури Даніеля Аршама
— Навіщо у палаці Венеції показали орган з російськими ракетами та насипали землю — фото
— Через п’ять років міста не буде, залишаться тільки вибухи — український художник показав у Венеції вражаючі картини
— Караоке воєнного часу — Польща показала на Венеційській бієнале український проєкт.
Професійну подорож на Венеційську бієнале підтримано Європейським Союзом за програмою Дім Європи.
Фото автора
