Волонтерський центр «Солдатський привал» відзначив 10 років роботи
6 листопада 2015 року у Запоріжжі на базі колишнього лінійного відділу міліції відкрився волонтерський центр «Солдатський привал».
Ідея створення хостелу для військових належала волонтерському комітету при обласній адміністрації — бійці могли відпочити, поїсти, помитися під час поїздок на фронт або додому. З часом центр розширився, облаштували другий поверх та збільшили житлову зону.
Про це повідомляє видання «Трудова слава. Новини Оріхова».
«Десять років працюємо цілодобово, допомагаємо та підтримуємо військових. Понад 16 тисяч бійців пройшли через наш центр», — зазначає керівниця «Солдатського привалу», депутатка Запорізької міськради Галина Гончаренко.
Вона додає, що спочатку центр планувався як невеликий куточок на вокзалі, а згодом став єдиним в Україні цілодобовим хостелом для військових.
«В далекому вже 2015 році наш волонтерський комітет при ОДА висунув пропозицію зробити біля вокзалу або на вокзалі якийсь куточок, де б бійці могли відпочити. Бо у 2014 році Запоріжжя стало прифронтовим містом, був великий потік військових, волонтерів. Бійці, бувало, спали на вокзалі на підлозі. Ну так не повинно бути! Це неправильно!
Звернулися до голови обласної ради Григорія Самардака з пропозицією. Зірки, мабуть, так вдало стали — нам з часом запропонували це приміщення, яке на той час було порожнім.
Ми навіть не очікували! Максимально нашою мрією було, що нам звільнять якийсь куточок на вокзалі від швабр і нас туди пустять. А тут — окреме велике двоповерхове приміщення.
На той час у великих містах — Києві, Дніпрі, Харкові, Одесі, Миколаєві — на вокзалах вже функціонували центри для бійців. Ми були останніми, але ми єдині, хто працює і досі. Цілодобовий центр, який працює в такому форматі для бійців — єдиний в Україні», — розповідає Галина Гончаренко.
Коли задумували хостел для військових “Солдатський привал”, думали, що це буде кілька ліжок, кава, чай, бутерброди. Що тут будуть зустрічати бійців, турбуватися про них, годувати, відправляти далі — і все, що центр пропрацює кілька місяців і далі не буде в ньому потреби, каже Галина Гончаренко.
Зараз волонтери готують домашні страви, чергують на кухні, доглядають за хостелом та допомагають з пересуванням військових.
У хостелі військові також живуть поки проходять ВЛК. А ще тут завжди раді бачити волонтерів, які возили та продовжують возити на передову допомогу нашим захисникам. З початком повномасштабної війни відвідувачів у хостелі, звісно, значно побільшало.
Волонтери — справжнісінький скарб “Солдатського привалу”, його гордість. Як підкреслює Галина Гончаренко, саме завдяки волонтерам “Солдатський привал” і відбувся.
Наразі тут на волонтерських засадах працюють приблизно 50 небайдужих запоріжців. У “Солдатському привалі” чекають усіх, хто хоче долучитися до їхньої дружної родини, адже жодні руки зайвими не будуть, робота знайдеться всім.
73-річна Людмила Тимець прийшла в “Солдатський привал” через кілька днів після відкриття.
“З 2014 року з моєю напарницею Олександрою ми рік плели сітки. А потім дівчата пішли на фронт, нікому було плести. Ніхто не став брати на себе відповідальність плести сітки в чужій квартирі.
Думали — що ж його робити? А тут я побачила на фейсбук-сторінці відомої волонтерки Олени Ярошенко допис про відкриття “Солдатського привалу” і що тут потрібні волонтери. Волонтерський центр відкрили в середу, а в суботу вже була тут з пиріжками.
Прийшла, а тут хлопці сидять. Ми їх обіймаємо, сльози течуть. З того дня ми з Олександрою стали чергувати. Раніше — кожний день, зараз у мене трохи змінилися сімейні обставини.
Готуємо їсти, печемо духові пиріжки, за зміну виходить 50-60 штук. Пиріжки і з собою даємо. Зокрема, хлопцям з Запорізького напрямку, які приїздять до нас помитися. Хлопці дякують за все! А ми дякуємо їм за наш захист”, — розповіла Людмила Миколаївна.
10 років працює волонтеркою і 88-річна Любов Снітко. Запоріжанка, попри поважний вік, також готує хлопцям їжу:
“У 2015 році я двічі сильно хворіла, — згадує Любов Вікторівна. — Лежала і в мене вже були такі думки, що до весни я не доживу. А тут побачила передачу про “Солдатський привал”, де Галиночка Анатоліївна казала, що їм будь-які руки зайвими не будуть. Я встала і прийшла сюди. І залишилася. Прихожу двічі на тиждень. Не уявляю свого життя без “Привалу”. Тут родина, я тут дома”.
Вчитель фізики Сергій Кравченко прийшов у “Солдатський привал” в 2016 році. Спочатку тут на волонтерських засадах працювала його дружина — психолог.
“Я шукав, де можна докласти зусиль, щоб допомогти Україні. Дружина сказала, що тут потрібен черговий у нічний час — мовляв, якщо хочеш, йди. Я й прийшов. Вже 10 років на пенсії, але працював, тому міг чергувати лише вночі. Зараз рік вже вдома, є можливість кожного дня приходити. Вночі вже здоров’я не дозволяє працювати”, — розповів волонтер.
Крім прийому військових, «Солдатський привал» доставляє допомогу на фронт. “Екіпаж Білого Слона” — Галина Гончаренко, психолог Людмила Волтер і водій Олег Бобрицький — регулярно доставляє допомогу на лінію фронту, яка з початком повномасштабного вторгнення рф значно розширилася.
«Базові потреби залишилися — будівельні матеріали, ліки, продукти, — але зараз важливі автівки, дрони, оптика та РЕБи», — розповідає Галина Гончаренко.
Центр отримує підтримку з різних регіонів України та багатьох країн світу: США, Норвегії, Швейцарії, Ізраїлю, Естонії, Литви, Латвії, Канади, Австралії.
За 10 років через центр пройшло понад 16 тисяч військових, здійснено понад 300 виїздів на фронт, а близько 50 волонтерів щодня забезпечують його роботу.
«Ми живемо! Продовжуємо допомагати, підтримувати та віримо в Україну та перемогу», — підсумовує психолог центру Людмила Волтер.
Фінансово допомогти “Солдатському привалу” можна за реквізитами:
https://send.monobank.ua/jar/3ZpBWunGaG
5457 0822 9140 7158 Приватбанк
UA133052990000026202663492696 Приватбанк
4441 1111 6505 2709 Монобанк
Paypal: [email protected] Volter
Фото Ірини Єгорової і з фейсбук-сторінки Людмили Волтер
