Рятувальник з Оріхова розповів про роботу під обстрілами і віру в повернення додому
Командир відділення 20 пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Запорізькій області, майстер-сержант служби цивільного захисту Ігор Горенко дев’ять років працює рятувальником. Його історію про мужність, відданість своїй справі та любов до Батьківщини розповіли на сайті Головного управління ДСНС України у Запорізькій області.
Читайте також: Міг стати вчителем, але вирішив продовжити сімейну справу — історія поліцейського із прифронтового села Запорізкої області
Свій професійний шлях розпочав у Токмаку, де працював пожежним-рятувальником, а згодом – командиром відділення.
«Усі свої професійні навички здобув саме там, у рідному місті. На жаль, сьогодні Токмак окупований, але я не зрадив присязі. Виїхав до Запоріжжя, де працював у місцевій частині три місяці, а потім перевівся ближче до рідного дому – в Оріхів», – розповідає Ігор.
«Зараз працюю в Оріхові – це всього 32 км від дому. Можна сказати, що якби залізти на високе дерево, то побачив би свій рідний Токмак. Звісно, я хочу повернутися додому і знаю, що так і буде. Ми відбудуємо наші частини, наші домівки. У мене навіть на формі два шеврони – Оріхівський та Токмацький. Це символ мого серця, розділеного між минулим і майбутнім».
Ігор приєднався до лав ДСНС у 2016 році – у той час, коли війна вже точилася на сході України. Його рішення стати рятувальником було усвідомленим: «Я хотів бути корисним державі в такий складний момент. ДСНС – це місце, де можна допомагати людям і робити це щодня».
До повномасштабного вторгнення Ігор здебільшого ліквідовував побутові пожежі, виїжджав на ДТП чи інші надзвичайні ситуації. Однак війна внесла свої корективи. Зараз в Оріхові пожежі здебільшого виникають через обстріли. «Щодня караули виїжджають ліквідовувати наслідки прильотів. Ми працюємо під постійною небезпекою – місто буквально горить від ворожих атак».
Ігор ділиться, що добові чергування часто стають випробуванням: «Робимо все швидко та зосереджено, бо час на ліквідацію обмежений – треба встигнути повернутися в безпечне місце. Наш автомобіль вже не раз потрапляв під обстріли і отримував пошкодження, але це нас не зупиняє. Бо якщо не ми, то хто?»
Особливо Ігор запам’ятав день, коли дві керовані авіаційні бомби влучили в пункт незламності:
«Ми витягли з-під завалів багато живих людей. У такі моменти ти розумієш, заради чого працюєш. Це надихає».
Ігор вважає, що найголовніші якості рятувальника – це мужність і здатність зберігати холодну голову: «Часто доводиться заходити туди, де ніхто інший не піде. Так, це страшно, але ми знаємо, що там можуть бути люди, які потребують допомоги. І це наш обов’язок – рятувати».
У вільний від роботи час Ігор відновлює сили на своєму байку:
«Коли їдеш, є тільки ти, дорога і рик мотора. Це відволікає від усіх думок». Ще одна його пристрасть – верхова їзда: «Коли я поруч із кіньми, душа знаходить спокій».
Читайте також: Гроза наркоманів — у Запоріжжі живе одна з найкращих поліцейських собак в Україні (фото)
Розповідь Ігоря Горенка – це історія справжнього героя нашого часу. Людини, яка щодня ризикує власним життям, щоб врятувати інших, але залишається скромною і відданою своїй справі.
Ми писали, що зараз в Оріхові залишається 745 жителів, які не хочуть вакуватись — це люди, які, в основному, прийняли майже остаточне рішення залишатись там до останнього.
