За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Металева мапа України, до якої родини прикріплюють жетони з іменами зниклих безвісти військовослужбовців, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Сьогодні, 30 серпня, у Міжнародний день зниклих безвісти у Запоріжжі облаштували локацію, присвячену військовослужбовцям, які зникли під час повномасштабної війни. На ній встановили лавку очікування, «Прапори Надії», та металеву мапу України з жетонами, на яких зазначені імена військових.
На заході побували й кореспонденти Суспільного.
Металева мапа України, до якої родини прикріплюють жетони з іменами зниклих безвісти військовослужбовців, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Біля локації, присвяченої зниклим безвісти військовослужбовцям, зібралися їхні рідні та друзі. По черзі вони додавали до металевої мапи України жетони з прізвищами та іменами тих, на кого чекають удома.
Учасники заходу до Міжнародного дня зниклих безвісти у Запоріжжі, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
На мапі передбачили місце для 500 жетонів. Нині на ній — майже 150. Кожен із них залишатиметься тут, доки військовий не повернеться додому.
Учасники заходу до Міжнародного дня зниклих безвісти у Запоріжжі, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Жетон з ім’ям свого сина Дениса до мапи додала й Лариса Коваленко. Три роки й сім місяців тому військовослужбовець зник безвісти на Бахмутському напрямку. Відтоді жодної інформації про нього родина не отримувала.
«Він долучився до війська у 2022-му році … в кінці січня зник. Ніякої інформації ніде немає. У них в частині, в той час, з грудня по лютий, зникло десь 50 людей. От ми зібралися разом, це 63-тя бригада, і шукаємо, як можемо…», — каже жінка.
Лариса Коваленко, мати зниклого безвісти військовослужбовця Дениса, на заході до Міжнародного дня зниклих безвісти, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
На Дениса також чекають його дружина та син Тимофій. Коли чоловік долучився до війська, хлопчикові був рік і дев’ять місяців, нині — п’ять із половиною.
«Ми чекаємо, шукаємо. Найголовніше, що немає поганих новин», — говорить мати військового.
Металева мапа України, до якої родини прикріплюють жетони з іменами зниклих безвісти військовослужбовців. Запоріжжя, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Учасники заходу до Міжнародного дня зниклих безвісти у Запоріжжі, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Учасники заходу до Міжнародного дня зниклих безвісти у Запоріжжі, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
«Прапори надії» та світлини зниклих безвісти військовослужбовців на локації у Запоріжжі, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
На повернення ще одного зниклого безвісти бійця, Андрія Терещенка, чекає його дружина Ірина. Жінка розповідає, що він долучився до війська у 2022 році та служив у 110-й бригаді територіальної оборони. 10 серпня 2024 року військовослужбовець зник безвісти на Запорізькому напрямку.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
«Діти, мати чекають. Донька дуже чекає, їй зараз 7 рочків. Постійно питає за татка. Всі ми його дуже любимо, віримо в найкраще. Немає жодної інформації, третій рік пішов. Будемо чекати і вірити», — каже Ірина Терещенко.
Ірина Терещенко, дружина зниклого безвісти військовослужбовця Андрія Терещенка, під час заходу до Міжнародного дня зниклих безвісти, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
«Такі заходи важливі тим, що ми цим живемо — віримо, чекаємо. Щоб не забували, чекали на своїх рідних, бо, на жаль, за безвісти зниклих забувають. І ми стараємося для того, щоб всі пам’ятали за наших безвісти зниклих, що вони є всі героями. Віра згорає останньою. Якби ми цього не робили, то просто сиділи б і плакали», — розповідає дружина безвісти зниклого військовослужбовця.
Ірина Терещенко, дружина зниклого безвісти військовослужбовця Андрія Терещенка, під час заходу до Міжнародного дня зниклих безвісти, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Ірина Терещенко, дружина зниклого безвісти військовослужбовця Андрія Терещенка, під час заходу до Міжнародного дня зниклих безвісти, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Учасники заходу до Міжнародного дня зниклих безвісти у Запоріжжі, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Учасники заходу до Міжнародного дня зниклих безвісти у Запоріжжі, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Локацію на підтримку родин зниклих безвісти у Запоріжжі облаштовують другий рік поспіль, розповіла директорка Департаменту з питань ветеранської політики Запорізької міської ради Олена Швець:
«Спілкуємося з родинами, чуємо їх, вони хочуть, щоб пам’ятали про їх близьких. Це теж елемент вшанування, тому що 27, 28 та 29 ми вшановували полеглих наших героїв. Але є хлопці, які теж боронили нашу державу, вони зникли, ми чекаємо їх повернення додому і ми хочемо підтримати мам, жінок, дітей, які залишилися і чекають. І хочемо сказати, що ми чекаємо разом повернення наших захисниць і захисників».
Олена Швець, директорка Департаменту з питань ветеранської політики Запорізької міської ради, під час заходу до Міжнародного дня зниклих безвісти. Суспільне Запоріжжя
«Саме тому цього року, ми не лише влаштовуємо локацію з біло-чорними прапорцями, скриньку, лавку очікування — ми облаштували металеву мапу України з металевими жетонами. На мій погляд дуже класно виглядає, і дуже по-родинному, і в той же самий час це відтворює нашу всеукраїнську позицію, саме тому мапа України, — розповідає Олена Швець.
Скринька «Листи надії» на локації, присвяченій зниклим безвісти військовослужбовцям. Запоріжжя, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
«Прапори надії» та світлини зниклих безвісти військовослужбовців на локації у Запоріжжі, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Металева мапа України, до якої родини прикріплюють жетони з іменами зниклих безвісти військовослужбовців, 30 серпня 2026 року. Суспільне Запоріжжя
Раніше Суспільне повідомляло, що, 30 серпня 2025 року, у Міжнародний день зниклих безвісти, на Алеї Бойової Слави у Запоріжжі встановили «Прапори надії» з іменами безвісти зниклих Захисників та Захисниць.
Що відомо про Міжнародний день зниклих безвісти
30 серпня у світі відзначають Міжнародний день зниклих безвісти. Генеральна асамблея ООН проголосила його у 2010 році, а вперше дату відзначили у 2011-му.
День покликаний привернути увагу до випадків насильницьких і недобровільних зникнень, а також підтримати родини людей, доля та місцеперебування яких залишаються невідомими.
Що відомо про «Прапор надії»
23 серпня 2024 року військовослужбовець, колишній полонений, оборонець Маріуполя Сергій «Волина» Волинський запропонував встановлювати біло-чорні стяги на держустановах та ключових громадських місцях як нагадування про українських бранців.
Прапор, за ідеєю Сергія Волинського, має розміщуватися до того часу, допоки не буде звільнений останній український військовий — лише тоді його можна урочисто зняти:
«Повернення полонених — це не завдання одного дня чи однієї дати. Ми маємо пам’ятати про них щодня і діяти щодня, оскільки їхнє визволення — це національний пріоритет», — йдеться у тексті петиції.
Пропозиція бійця за декілька днів зібрала необхідні 25 тисяч голосів, тож 25 жовтня 2024 року президент України підтримав петицію — її скерували до Кабінету Міністрів України для подальшого опрацювання.
Перший в Україні «Прапор надії» встановили у Запоріжжі 8 травня 2025 року. Опісля до цієї ініціативи долучилися місто Вінниця та село Плужне на Хмельниччині, а також АТ «Укрзалізниця».
