За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Ліквідатори аварії на ЧАЕС. Суспільне Запоріжжя I Chernobil.info/Колаж Суспільного
26 квітня в Україні вшановують пам'ять загиблих ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній станції (ЧАЕС). У Запоріжжі до меморіального комплексу "Героям Чорнобиля" поклали квіти. Серед присутніх були ліквідатори з Запоріжжя — Павло Білан та Анатолій Карпачов.
Що згадують та про що мріють ліквідатори аварії на ЧАЕС — дізнавалися кореспонденти Суспільного.
«Хто в живих — сядемо, трішки пом’янемо тих хлопців, яких з нами нема. І обов’язково піднімемо чарку за перемогу».
Павло Білан — учасник ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, очолював семитисячну групу військових будівельників, що зводила над реактором саркофаг.
Павло Білан, ліквідатор аварії на ЧАЕС. Суспільне Запоріжжя
«Що я вам скажу: ми були експериментом для влади. Інструктажу майже не було. Те, що ми за лічені секунди отримували таку дозу опромінення, ніхто не казав. Вахта була 14 діб, а я віддав 33 доби». Павло Білан
Chernobil.info «За цей час не було жодної відмови… Страшно було не те, що атом там, бо це ж незрозуміло було. А страшно було, що не виконаємо вчасно, бо всі розуміли: якщо не закрити четвертий блок… Два рази була вірогідність повторного вибуху» Павло Біланліквідатор аварії на ЧАЕС
Павло розповідає, що тоді, у 1986 році, люди згуртувалися, як і на початку повномасштабної війни з РФ:
"У лютому 2022 року я формував батальйон самооборони — 50-60 людей записувалось. Теж таке піднесення було, як тоді."
Анатолій Карпачов — учасник ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, військовий будівельник, на ліквідації провів чотири місяці.
Анатолій Карпачов, ліквідатор наслідків катастрофи на ЧАЕС. Суспільне Запоріжжя
«Який мій вклад? Зверху, як-то кажуть, видніше. А те, як себе почуваю, то маю третю групу інвалідності — онкологія. Отакий вклад…» Анатолій Карпачов
Фото з особистого архіву Анатолія Карпачова «Найстрашніше було, коли в перші дні заїжджав у зону відчуження. Жили ми в нульовій зоні, а їздили на виконання робіт у зону відчуження. Коли проїжджаєш пусті села, то дуже моторошно було на душі». Анатолій Карпачов
Анатолій розповідає, що коли сталася трагедія і вже офіційно це передали по телебаченню, то він одразу відчув, що поїде туди:
"Як-то кажуть, шосте чуття. Я жінці кажу: "Я буду там". Вона не повірила. А 1 вересня 1986 року я вже був у військовій частині, брав участь у бурінні воді — це одна вахта: бурили скважини, відкачували грунтові води, щоб вони пішли в річку Припять, а потім працював диспетчером Київського монтажного управління".
Наслідки аварії на ЧАЕС. Chernobil.info
Під час виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Анатолій познайомився з багатьма людьми, з деякими досі підтримує зв'язок:
"Знайомства були різні. Наприклад, поруч стояв Закарпатський округ. На превеликий жаль, багатьох вже немає. З початку цього року тільки з нашої роти, 4 роти, три чоловіка пішли з життя. Деякі залишилися в окупації", — розповідає Анатолій.
Чоловіки кажуть що, з острахом спостерігають за подіями на Запорізькій АЕС, проте хвилюються не за себе, а за дітей та онуків:
«Дуже віримо, що на ЗАЕС все буде добре. А в цій війні, переконані на 100%, що перемога буде тільки за Україною». Ліквідатори аварії на ЧАЕС
Що відомо про аварію на ЧАЕС
Чорнобильська аварія сталася у ніч проти 26 квітня 1986 року в місті Прип’ять Київської області — це техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа. Два теплових вибухи зруйнували четвертий енергоблок. Виникла пожежа. Вогонь гасили до 5 години ранку. Проте у середині самого четвертого блоку його вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли більша частина графіту згоріла.
Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, а й багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки. Майже 200 тисяч людей евакуювали з зон забруднення.
