За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Діана Цимбал, педагогиня-організаторка запорізького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник». Суспільне Запоріжжя
За спогадами мами бійця, Зої Пехмельних, її син любив екстрим, був щирим та відкритим:
"У відкрите море — він будь ласка. Куди б що не робилося, він цього не боявся. Завжди любив бути душею компанії. Це моє світло, можна так сказати".
Зоя Похмельних, мама Сергія. Суспільне Запоріжжя
Сергій Похмельних під час стрибків з мосту в Запоріжжі. Фото: особистий архів Зої Похмельних
Після навчання у ліцеї Сергій вступив до місцевого університету, а після випуску працював на одному з підприємств Запоріжжя. Згодом — закінчив військову кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта та артилериста та у 2016 році потрапив до зони АТО, розповіла мати:
"Він же ж офіцерського складу і тому він одразу потрапив на гарячу точку від 55 дивізії і там він був. В АТО там вони були у 2017, потім 2019, 2021. Тобто там з перемінним таким було. А так, до 2021, п'ять років у нього був контракт".
Сергій Похмельних під час навчання. Фото: особистий архів Зої Похмельних
Сергій Похмельних під час проходження військової служби у зоні АТО. Фото: особистий архів Зої Похмельних
З початком повномасштабного вторгнення Сергій знову став на захист країни — воював на Херсонському та Криворізькому напрямках:
Мама, мої всі там. Як я людям буду потім дивитися в очі? Я не можу. Сергій Похмельних "Він все дуже оберігав нас і тому ніколи не казав, що там було і як було. Що він там був контужений. Хлопці, які приїжджали, розповідали, що дійсно, їх били зі усього, що тільки можливо було", — зізналася мати Сергія Зоя.
Сергій Похмельних під час проходження військової служби у 2022 році. Фото: особистий архів Зої Похмельних
За час своєї служби Сергій неодноразово був нагороджений за мужність та самовіддачу. Серед нагород — орден "За мужність" ІІІ ступеню, нагрудні знаки "За досягнення у військовій службі", "За заслуги перед містом Кривий Ріг" та інші.
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» Сергія Похмельних. Суспільне Запоріжжя
Після закінчення війни Сергій планував мандрувати та одружитися з коханою, але не судилося — 8 листопада 2022 року чоловік загинув від російського обстрілу з РСЗВ "Торнадо" поблизу села Дудчани на Херсонщині:
"Не тільки він, їх там накрили дуже так тяжко і більше всього удар прийняв він на себе, тому що встиг молодих закинуть в бліндажі, а сам так і залишився. Хоча в той момент він там не повинен був бути. Він повинен був бути у штабі, а він навчав молодих. Його хлопці казали, завдяки цьому вони живі. Все, що він знав, він передав їм".
Меморіальна табличка на честь Сергія Похмельних, встановлена у будинку, у якому проживав боєць. Суспільне Запоріжжя
На згадку про Сергія у його матері лишився його годинник — він зупинився через два тижні після загибелі чоловіка, розповіла Зоя Похмельник:
"Це його була улюблена річ. Він її ніде не знімав. Де б він не був, в яких передрягах, військових операціях. Казав: “Мама, вони вже були і у воді, і там їх розбивали, там падали. Але вони завжди йшли".
Нагороди на годинник Сергія Похмельних. Суспільне Запоріжжя
Аби зберегти пам'ять про сина, Зоя Похмельних створила петицію з проханням надати Сергію звання Героя України (посмертно). Нині, станом на 15:00 17 квітня, петицію підписали 18 417 людей з 25 тисяч, до кінця збору голосів лишилося 50 днів:
"Я виховувала його одна. Дуже було тяжко, але ніколи в житті він не поскаржився. Може це останнє, що може тримає і мене на цьому світі і його пам’ять. Це потрібно, не тільки, як в пам'ять, а то щоб люди все ж таки знали", — поділилася мати бійця.
Петиція з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Сергію Похмельних. 17 квітня 2024 року. Фото: скриншот із сайту petition.president.gov.ua
