Під час ретритів в Етноселі ветерани та їхні родини через квести й спілкування знаходять підтримку та внутрішню рівновагу на
Повернення до мирного життя для ветеранок і ветеранів — це не лише документи та медичне відновлення. Це ще й можливість знову відчути єдність, спільність і радість простого людського контакту. Саме на цьому робив наголос соціальний педагог Ігор Литвиненко, член команди Реабілітаційного простору ветеранів і ветеранок українського війська «Блокпост», який під час проєкту «Соціальна адаптація ветеранів, ветеранок та їхніх родин на базі адаптивного простору в Запоріжжі» в Етноселі організовував вечірні активності, що допомагали учасникам/-цям розслабитися, згуртуватися й відчути себе потрібним/-ою.
Нагадаємо презентація цього пілотного проєкту відбулась 11 липня 2025 року.
В першому заїзді адаптаційного проєкту взяли участь родини захисників із Мелітопольщини.
Читайте також: У ритмі відновлення — як барабанні кола та музика лікують душу ветеранів на Запоріжжі
«Моє завдання було створити атмосферу легкості, гри, відпочинку й водночас — командної взаємодії. Ми організовували квізи, квести, музичні вечори. Це не просто дозвілля — це спосіб знову відчути себе частиною спільноти», — розповідає Ігор.
Під час ретритів в Етноселі ветерани, ветеранки та члени їхніх родин брали участь у квестах і вікторинах, де важливим було не виграти, а відчути єдність. Квізи швидко перетворювалися на живий діалог, де кожен міг проявити себе, згадати цікаві факти про Україну чи музику, історію чи логіку, посміятися, пожартувати — і просто побути серед своїх.
«Спочатку хтось сидів осторонь, мовчки спостерігав. А потім — «ух-ти, я це знаю!», і людина вже в процесі. Учасники/ці раділи кожній правильній відповіді, підтанцьовували, підспівували. Це було дуже щиро» , — згадує педагог.
Вечори в Етноселі часто завершувалися музикою — ветерани співали пісні разом із запрошеними виконавцями, танцювали, брали участь у барабанних колах, які проводив Денис Васильєв — засновник «Барабанзи». Цей формат, за словами Ігоря, виявився неймовірно терапевтичним: ритм, рух, спів — усе це знімало напругу, допомагало відкриватися.
Аналіз, проведений командою проєкту, показав: понад 90% учасників втратили житло, більшість переживають хронічний стрес, а понад половина мають посттравматичні наслідки. У таких умовах навіть кілька днів спільного перебування, взаємодії, радості, можливості розслабитись, відпустити тривогу — це значний крок до відновлення.
«Після наших заходів люди виходили усміхнені, обіймалися, дякували. І цього було досить — я бачив очі, в яких було світло. А це найцінніше» , — каже Ігор Литвиненко.
За його словами, вже 25 жовтня команда «Блокпосту» проведе новий квіз, уже в Запоріжжі — для тих родин, які брали участь у ретритах. І цього разу завдання будуть складнішими, але не менш веселими.
«Вони самі перед від’їздом казали: «Хочемо ще». Це найкраща оцінка нашої роботи», — посміхається педагог.
Нагадаємо, ініціативу «Соціальна адаптація ветеранів, ветеранок та їхніх родин на базі адаптивного простору в Запоріжжі» впроваджує ГО «Лабораторія військово-політичних досліджень та реконструкції» за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та фінансової підтримки Уряду Данії.
Фото: РП «Блокпост»
Раніше ми повідомляли про те, що ветеран з Мелітопольщини поділився враженнями про ретрит на Запоріжжі
