Історія Валентини з Запоріжжя, яка передала любов до металургії дітям
У кожного з нас слово «мама» викликає найсвітліші асоціації — любов, турбота, сила. Вони поруч з нами у найважливіші моменти, з дитинства вкладають у нас усі свої знання та мудрість, до яких ми повертаємося все життя.
А от запоріжсталівські мами, крім того, прищеплюють ще й любов до металургійної справи. Саме так склалася історія Валентини Прохорчук. З нею познайомимо вас далі.
Читайте також: Подружжя з Запоріжсталі поділилося секретом міцних стосунків: «Ми підтримуємо одне одного і вдома, і на роботі»
«На одному з запорізьких промислових підприємств моя сестра працювала кранівницею. Коли мені було 11 років, вона взяла мене з собою на виробництво та показала свою роботу, цех. Вже минуло стільки часу, а я досі пам’ятаю той день, як сильно мене вразила ця велика машина», — розповідає Валентина.
Кранівницею вона працевлаштувалася на комбінат ще у 1988 році, одразу після отримання фахової освіти. З першого дня й до сьогодні працює у цеху підготовки составів, тож знає його, як свої п’ять пальців. Сьогодні ж пліч-о-пліч з Валентиною працює майже вся її родина.
З першого робочого дня на Запоріжсталі в житті жінки багато чого змінилося. Вона вийшла заміж та тричі стала мамою, проте кожного разу поверталася до роботи на Запоріжсталі.
«Розповіді про Запоріжсталь діти чули ще змалечку. Тому не дивно, що діти пішли нашими стопами», – додає на завершення Валентина.
Зараз старший син Валентини — Євген — працює дозувальником гарячого повертання в аглоцеху. А у 2010 році до команди ЦПС доєднався середній син, Сергій. Від початку повномасштабного вторгнення Сергій боронить Україну на передовій. Як і будь-яка мама українського воїна, Валентина хвилюється за сина та з нетерпінням чекає його вдома.
«Як зідзвонюємося, він завжди цікавиться: як справи на комбінаті, як поживає рідний колектив. А його тут усі чекають не менше за мене! Запоріжсталь теж підтримує Сергія: на початку служби забезпечив його захисною амуніцією. Допомогло підприємство і тоді, коли син отримав поранення — надало кошти на реабілітацію», – каже кранівниця.
До речі, разом з Валентиною тут працює і її чоловік, Сергій, слюсарем-ремонтником цеху підготовки составів. Молодша донька Любов отримала професію кранівниці, а зараз навчається у виші. Тож, не виключення, що й вона незабаром приєднається до Запоріжсталі.
«Звісно, що комбінат для нашої родини більше, ніж просто робота. Ми постійно обговорюємо, як пройшла зміна, іноді даємо поради один одному. Я щаслива, що усі ми працюємо пліч-о-пліч», – додає на завершення Валентина.
Раніше ми писали, що цех гарячої прокатки відзначає 87-му річницю з дня заснування. Цех гарячої прокатки Запоріжсталі – один з основних та найбільших підрозділів комбінату, де працюють понад 1200 фахівців. Річницю підрозділу колектив зустрічає в єдності та згуртованості.
