Яким був колоритний запорізький ресторан у часи відкриття
Пів століття тому, у березні 1973 року, у Запоріжжі відкрився ресторан «Козачий дозор». Заклад – дуже колоритний. Більше про це відкриття розповів запорізький краєзнавець Роман Акбаш.
Читайте також: 51 рік тому у Запоріжжі відкрився крутий ресторан — називався на честь міста-побратима
Будівлі ресторану були стилізовані під українські хати, криті очеретом. Внутрішнє оформлення також витримане у національному стилі. Стіни яскраво розмалювали художники Миронови.
У національному стилі навіть посуд – глиняні горщики та тарілки, плетені кошики тощо. На столах – вишиті скатертини, а клієнтів ресторану обслуговують офіціанти у національному українському вбранні. Тутешні страви – звичайно ж із акцентом на українську кухню.
Тут рекомендували обов’язково спробувати борщ з пампушками, печеню у горщиках, холодець та грибну юшку. А на відкритому дворику ресторану полюбляли куштувати кавказько-інтернаціональну страву – шашлик.
Усередині ресторану – два зали та бар. Також можна було посидіти і на свіжому повітрі – у літньому дворику ресторану. Популярна у ті часи деталь інтер’єру – дзеркальна куля під стелею, яка заливала ресторан незвичайним мерехтливим світлом. Під музику – яка, до речі, тут виконувалась наживо.
Банкетна зала «Дозору» була місцем паломництва багатьох запорожців. Хоча й був жирний мінус – місце розташування: на околиці міста біля «розвилки» Сімферопольського шосе. Деякі з відвідувачів чомусь називали заклад навіть «Козацьким Позором». А можливо ця назва виникла вже в 1990-і роки, коли ресторан почав занепадати. Тоді ж і згорів під час пожежі.
Раніше ми писали, як запоріжці з сумом згадують легендарне кафе, яке було в розтрощеному росіянами будинку.
Також ми розповідали, що майже 70 років тому у місті відкрили заклад харчування. Ресторан має два зали та працює щодня без вихідних – з 11 години ранку до 1 години ночі. «Великий вибір гарячих та холодних закусок», «обіди за загальнодоступними цінами» та «грає оркестр» – саме так рекламували новий ресторан. У 1956 році цю рекламу завершують так: «Адреса ресторану: проспект Леніна, 178, зупинка трамвая проспект Жданова».
Одне речення, а змінилось все, окрім номера будинку.
