За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Ірина та Іван Хлєбнікови . Суспільне Запоріжжя
Ірина та Іван Хлєбнікови – жителі Приморського Запорізької області, що за 5 км від лінії фронту. Попри постійні російські обстріли вони залишалися в селі до серпня 2025. А коли в сусідський будинок прилетів КАБ, зрозуміли, що треба виїжджати чимшвидше. Однак і вдень евакуації були на волоску від смерті. Нині чоловік і дружина проживають у Запоріжжі, оговтуються від пережитого, лікують хронічні хвороби та вірять, що незабаром повернуться в рідну хату.
Ірина та Іван Хлєбнікови разом 48 років, мають двох дітей, онука. Коли почалося повномасштабне вторгнення, подружжя вирішило залишатися в рідному Приморському: створили необхідні умови для проживання під час війни та вірили, що найближчим часом буде перемога:
"Удома син з чоловіком організували посилювачі, акумулятори, генератори, щоб бути весь час на зв'язку, бо в селі вже не було нічого. До кінця ми вірили, що повинні наші погнати тих гадів. Вулиця наша майже стояла вся ціла. Потім, як почали стріляти…Там такого наробили, що, не дай Боже…"
Ірина Хлєбнікова. Суспільне Запоріжжя
Наслідки обстрілу, Приморське, травень 2024 року. ГУ ДСНС України у Запорізькій області
Евакуюватися Ірині та Івану пропонували неодноразово, але вони тягнули до останньої межі, каже жінка:
"Казали нам, щоб виїжджали, але ж ми досиділися…У селі вже нічого немає: ні магазинів, ні світла, ні води".
Іван Хлєбніков. Суспільне Запоріжжя
Наслідки обстрілу, Приморське. Фото: Суспільне Запоріжжя
Ірина та Іван наважилися виїхати в серпні 2025 року, після того як в сусідній будинок влучив КАБ. Жінка каже: у цей час сиділа біля вікна, але дивом уціліла:
“Уберегло те, що вікна були щільно заклеєні скотчем з двох боків, і скло висипалося у середину. Цю ніч ніколи не забудемо. Ми ледве не загинули. Сусідня хата горіла майже до ранку: там були дрова, брекети, запаси для опалення на зиму. Чоловік гасив, як міг… А КАБи ж і далі прилітали й прилітали".
Наслідки обстрілу, Приморське, 8 червня 2025 року. Теlegram/Іван Федоров
Ірина та Іван Хлєбнікови. Суспільне Запоріжжя
Чоловік та дружина виїжджали власною автівкою, взяли лише найнеобхідніші речі, бо надалі планували повернутися, щоб забрати інше. Але коли побачили, що за ними постійно полює російський дрон, зрозуміли, що можуть і не доїхати до Запоріжжя:
"Я підіймаю очі, а дрон висить над нами. Їдемо, а він всюди за нами. Ми й зупинялися, і ховалися під деревами, а дрон знущався: то опускався, то відлітав, то знову опускався. А коли вже не було сил ховатися й було дуже страшно, ми стали біля машини, обійнялися та чекали смерті… Але дрон нічого не скинув. Тоді ми сіли в авто й поїхали далі".
Наслідки обстрілу, Приморське. Фото: ГУ Національної поліції в Запорізькій області
Ірина та Іван Хлєбнікови. Суспільне Запоріжжя
Нині Ірина лікує хронічні хвороби, які загострилися на фоні стресу. Поруч із нею чоловік – її надійна підтримка. Жінка каже: тепер, коли вже в безпеці, зрозуміли, які тоді могли бути наслідки:
"Тоді життям не дорожили. А зараз думаєш: нащо це треба було. Треба було давно виїхати і було б нормально все: такого надивилися, пережили… Слава Богу, хоч живі залишилися та дітям горя не зробили".
Ірина та Іван Хлєбнікови. Суспільне Запоріжжя
Раніше Суспільне розповідало, що в прифронтовому Степногірську та Приморському залишається напруженою. У громаді залишаються близько 35 людей.
