Кохання лікує: історія військового з ампутацією Андрія та його дружини Аліни із Гуляйполя на Запоріжжі

Аліна та Андрій Горпиничі. Суспільне Запоріжжя

Аліна та Андрій Горпиничі — молоде подружжя з прифронтового Гуляйполя. За пів року до початку повномасштабної війни пара придбала власну квартиру, втім через постійні обстріли евакуювалися до Запоріжжя. Чоловік — військовослужбовець, нині має протез на місці ампутованої руки. Зараз він проходить реабілітацію, а дружина підтримує його.

Про життя подружжя з Гуляйполя дізнавалися кореспонденти Суспільного.

Андрій та Аліна Горпиничі під час прогулянки. Суспільне Запоріжжя

Один одного Аліна та Андрій знають близько восьми років. Тоді дівчина ще вчилася у школі: зараз йому 26 років, а їй — 23.

Особистий архів Аліна Горпинич Я навчалася в школі і він мені написав. Привабив, напевно, почуттям гумору. Потім товаришували і я зрозуміла, що це надійна, добра людина Аліна Горпиничрозповідає про свого чоловіка Андрія

Особистий архів Аліни Горпинич Колись йшов на навчання, а Аліна йшла у школу. Сподобалася. Перший раз побачив її, потім написав. Вийшло так, що вона сказала, що ми товаришуємо і я їй так сказав, але воно трохи не так було, у мене почуття були. Андрій Горпиничрозповідає про свою дружину

За пів року до повномасштабного вторгнення Аліна та Андрій купили власну квартиру — нині ж багатоквартирний будинок пошкоджений та розбитий:

"Забиті вікна, у кухню взагалі не зайдеш, там все у склі… Я думаю, що це, напевно добре, що ми там тільки пів року прожили. Ми не встигли прив’язатися", — розповіла Аліна.

Уламки скла з вибитих шибок у квартирі подружжя у Гуйляполі. На третій світлині Андрій позує поряд із надписом «Я люблю Гуляйполе». Особистий архів Аліни Горпинич

Перші дні повномасштабної війни пара зустріла у Гуляйполі — там же стали свідками перших обстрілів:

"Ще ж обстріли були, у підвалі сиділи. Це ж коли росіяни намагалися зайти у Гуляйполе. Сиділи у підвали, слухали. Інтернету не було, зв'язку не було, міномет обстрілював. Я не хотів виїжджати, мене жінка витягувала з її батьками, вважайте за ноги, не хотів їхати", — поділився Андрій.

У рідному місті чоловік займався сільськогосподарською справою, тримав худобу, проте згодом вступив до лав ЗСУ.

"Коли пороздавав худобу, продав щось, тоді переїхали до Запоріжжя. Тоді зрозумів, що прийдеться приймати рішення йти захищати. Аліну підготовлював до цього з літа, а потім вже по факту сказав", — розповів Андрій.

Андрій Горпинич під час військової служби. Особистий архів Аліни Горпинич

«Мотивації в цілому багато: бабусі дім в Успенівці розбили, я там все життя прожив, дід помер, я його не побачив, бо був у Запоріжжі й туди ніяк було з’їздити. За дім, за друзів». Андрій Горпиничпро мотивацію стати до лав ЗСУ

Дев'ять місяців Андрій боронив Донецьку та Луганську область, зокрема воював поблизу села Білогорівка. За цей час закохані змогли зустрітися декілька разів, тоді ж і одружилися:

"Просто чекала, чекала SMS, про зустріч могла тільки мріяти. Але виходило, я їздила до нього в Краматорськ та Слов'янськ і один раз його відпустили у відпустку, він приїжджав і ми одружилися. Я записувала йому кружечки в Телеграмі. Були й мотиваційні кружечки розповідала. А могла просто співати. Він любе, коли я співаю", — зізналася Аліна.

Аліна та Андрій Горпиничі під час церемої одруження. Травень 2023 року, Запоріжжя. Особистий архів Аліни Горпинич

Під час одного з бойових завдань Андрій отримав поранення — їх з побратимом помітив дрон, з якого зробили скид:

"Мені дали сапера, я повинен був зводити його в одне місце. Це впритул до росіян. По дорозі назад почув, що зверху завис дрон. Але вже було трохи пізно, пригнув вбік, а він вже скид зробив. Почав кричати. Хороші побратими прибігли, надали допомогу, турнікети, почали вивозити під обстрілами", — поділився спогадами чоловік.

Андрія вдалося евакуювати до Дніпра — туди ж приїхала і його дружина Аліна. Чоловік перебував у важкому стані, мав опіки та ампутацію руки та пальців:

"Лікарка каже: “Ви можете його поцілувати у груди”, тому що лице ж в опіках. Я підійшла, поцілувала його. Кажу: “Андрюша, ми тут”. І він почав ворушити ногою. Я із Запоріжжя приперла кавун. Порізала на шматочки і в реанімації годувала його кавуном. Йому хотілося кавуна і торта", — пригадала Аліна.

Аліна та Андрій Горпиничі під час лікування та реабілітації чоловіка. Особистий архів Аліни Горпинич

Після поранення на подружжя очікував етап реабілітації та лікування у Києві, Одесі, Запоріжжі. Чоловік заново вчився тримати речі та писати правою рукою:

"Потім проходили реабілітацію, щоб правильно сформувалася кукса. Дуже довго в нього була замотана права рука і потрібно було як заново вчитися писати, тримати все. Потім звернулися до протезного центру у Запоріжжі. Зробили протез", — розповіла Аліна.

Рука Аліни, рука та протез Андрія. Суспільне Запоріжжя

Нині чоловік очікує на біонічний протез, втім вже самостійно може керувати автівкою, зізнався Андрій:

"Спочатку нічого не бачив, були уламки в очах. А зараз вже за кермом можу їздити. Повитягали уламки, зашивали, прибрали рубці, кристалики міняли. Ще над правим оком потрібно працювати. Роботи вистачає".

Зараз закохані продовжують лікування. Подружжя мріє відсвяткувати свій медовий місяць та придбати власну квартиру, а в майбутньому — народити дітей.