
На Харківщині загинув молодший сержант Михайло Горбик із Василівки
У Василівській громаді Запорізької області повідомили про загибель 37-річного військовослужбовця Михайла Горбика. Він мріяв стати відомим кухарем, повернутися до рідної Василівки та жити у великій щасливій родині. Проте 28 жовтня 2026 року його життя обірвалося на Харківщині.

До повномасштабної війни Михайло Горбик будував професійні плани, займався улюбленою справою та мріяв про майбутнє. Після мобілізації він став на захист України, пройшов спеціальну підготовку за кордоном і служив на передових напрямках. Тепер Василівська громада повідомила про втрату свого земляка.
Михайло народився 4 жовтня 1989 року у Василівці Василівського району Запорізької області. У цьому місті пройшли його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення дев’яти класів Василівської загальноосвітньої школи № 3 він розпочав трудову діяльність.
Першим місцем роботи стала справа, пов’язана з установленням металопластикових вікон. Пізніше чоловік працював пекарем у місцевій пекарні. У 2020 році переїхав до Києва, сподіваючись знайти нові можливості для роботи. Там певний час знову займався встановленням вікон, але згодом повернувся до кулінарії.
Саме ця професія стала для нього справою життя. Михайло влаштувався головним кухарем кафе «Ветрибеньки», де працював до мобілізації.
У грудні 2024 року чоловіка призвали до лав Збройних Сил України. Спочатку він пройшов військову підготовку, після чого продовжив службу у військовій частині А4447. Згодом Михайла відібрали для спеціального навчання в Норвегії, де він здобув необхідну підготовку.
На службі Горбик став командиром відділення взводу протитанкових ракетних комплексів. Він також мав кваліфікацію старшого навідника ПТРК. Воїн виконував бойові завдання на Донецькому та Харківському напрямках. Його відповідальність і сумлінне ставлення до обов’язків відзначало командування 33 ОМБр, яке неодноразово оголошувало йому подяки.
Однак повернутися до звичного життя Михайлові не судилося. 28 жовтня 2026 року він загинув під час перебування в тимчасовому місці розташування особового складу поблизу Богодарівки Куп’янського району Харківської області. Захисникові було 37 років.
Люди, які знали Михайла, згадують його як відповідального, працьовитого та надійного чоловіка. Він був висококваліфікованим фахівцем і людиною з «великим серцем». Любив свою роботу, дорожив рідними та мав чимало задумів, які хотів втілити в життя.
Особливе місце серед його мрій посідала рідна Василівка. Михайло хотів побачити її звільненою від окупантів, стати відомим кухарем і жити разом із великою та щасливою родиною. Найбільше він прагнув мирного майбутнього для своїх близьких і вільної рідної землі.
Поховали українського військовослужбовця в селі Товкачівка Прилуцького району Чернігівської області. Після загибелі Михайла залишилися дружина, мама, тато, брат і неповнолітній син.
