За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Олексій Трохимович Яланський. Суспільне Запоріжжя
Олексій Трохимович Яланський — 97-річний житель Гуляйполя, нащадок переселенців із Полтавщини. Під час окупації у Другу світову війну він залишався в рідному місті. Та нині ж через повномасштабне вторгнення довелося виїхати до Запоріжжя.
Що згадує Олексій Трохимович про своє життя та які цікаві факти розповів історикам — в матеріалі Суспільного.
Олексій Трохимович 1927 року народження. Його пращури одні з перших на початку ХІХПочаток 19 століття — початок 1800-х років століття переселилися з-під Гадяча на Полтавщині до Гуляйполя. Батько Трохим був нащадок роду Яланських, працював шофером, мати — Катерина Вакулінська — була з гуляйпільського роду польського походження.
Коли почалася Друга світова війна Олексію Яланському було 12 років. Каже: пережив окупацію Гуляйполя в 41-43 роках:
"В основному ховався по селах, щоб в Німеччину не забрали, бо чоловіків забирали в Німеччину. Що можна було крав, піймали — повісили б, у них розмова коротка, жорстока", — розповідає Олексій Трохимович.
Фотографії з особистого архіву Олексія Яланського. Суспільне Запоріжжя
Після деокупації Гуляйполя Олексій Яланський працював на відновленні місцевої друкарні, яку німці майже зруйнували. У 1945 році був призваний на військову службу, яку проходив на заході України протягом 6 років, доки не отримав поранення:
"Була тривога і я не встиг сісти в машину, а він рушив, а там дерево, і мене придавило. У мене таз і п'ять ребер було зламано. Я пролежав на спині, не перекидався. У мене не розвалилася ця кістка, зазвичай вона ламається, а пробило таз і її оце витягли, і я став ходити".
Світлина, на якій Олексій Яланський разом із сином Анатолієм. Суспільне Запоріжжя
Після повернення з військової служби Олексій Трохимович став педагогом — працював у Гуляйпільській спецшколі-інтернаті та викладав у фотогуртку. Світлини, створені чоловіком, стали важливим джерелом в історії дослідження Гуляйполя, розповів історик Сергій Звілінський:
"У нього збереглися з тих колекцій фото, які вони фотографували на фотогуртку — і старі будинки Гуляйполя, і панорами, і будинки цікаві. Тобто, крім історії, ще цікавий матеріал, який можна подивитися".
Олексій Трохимович Яланський у молодості. Фото: Facebook/ Гуляйпільські старожитності
Понад десять років Олексій Трохимович допомагає дослідникам відкривати сторінки історії Гуляйполя:
"Людина дуже багато пам’ятала, дуже гарно орієнтується і дуже допомагала в ідентифікації фотокарток, бо багато фото 30-40 років, коли не могли встановити тих чи інших осіб, всіх фотографічно запам’ятовував. Взагалі Гуляйполе довоєнне він дуже прекрасно пам’ятав і дуже допоміг", — розповів Сергій Звілінський.
Сергій Звілінський, дослідник історії Гуляйпільщини. Суспільне Запоріжжя
До повномасштабної війни чоловік проживав в історичному центрі Гуляйполя — навпроти старовинного млина "Надія", наразі зруйнованого російськими окупантами:
"Він всю історію млина починаючи з 1930 років і до сьогодні розповідав: де що було, як воно виглядало до перебудови, де знаходилось обладнання, де входи, хто працював. Він пам’ятав, як діяла Гуляйпільська церква, як її підривали —це 1935 рік, тобто йому було 6-7 років, але він запам’ятав, бо це була дуже трагічна подія в Гуляйполі", — поділився Сергій Звілінський.
Млин «Надія» у Гуляйполі, зруйнований внаслідок російських обстрілів. Facebook-сторінка «Гуляйпільських старожитностей»
