Запорізька пресофіцерка ДСНС, яка часто виїжджає разом з рятувальниками на евакуації в прифронтові села, розповіла, чтому це найважчі моменти в її роботі
Пресофіцерка ДСНС Запоріжжя Ганна Логвіненко у службі — з 2019 року. До того працювала режисеркою прямих ефірів на одному із запорізьких телеканалів. Історію мужньої запоріжанки розповіли на сторінці ДСНС України у фесбуці.
Читайте також: Запорізька рятувальниця перемогла на всеукраїнському кінофестивалі — подробиці
Ганна Логвіненко спокійно говорить про вибухи, евакуації, вогонь і людські долі так, ніби це частина звичайної буденності. Хоча в її голосі є те, що журналісти називають «важливою паузою» — пауза між фразами, де живуть пережите, відповідальність і втома.
«Я з теплом згадую телебачення, це був дуже класний період. І зараз ці навички мені дуже допомагають: я маю багато знайомих журналістів, знаю, як працюють редакції. Іноді навіть сумую за тим часом… але тепер у мене робота для душі. У ДСНС у мене теж своє «телебачення», тільки контент — це не студії, а пожежні автомобілі і наші рятувальники», — каже Ганна.
Її роль — бути містком між службою і людьми. Інтерв’ю, коментарі, відеоробота, репортажі, інформування в соцмережах — усе це тепер частина її буднів.
Ганна каже, що найбільше любить у своїй роботі можливість бути корисною:
«Ми допомагаємо тим, хто цього потребує. Я часто поруч з нашими рятувальниками під час евакуацій чи доставці гуманітарної допомоги на прифронтові території. Іноді люди не можуть висловити подяку словами — але в їхніх очах усе написано. І це вартує всього».
Вона добре пам’ятає момент, коли почалася повномасштабна:
«Я була в поїзді. Мені подзвонила керівниця і сказала: війна. Я приїхала в Київ… і це були дуже складні емоції — страх, нерозуміння, а ще те відчуття, коли ти не вдома. Це неможливо забути».
На запитання, чи пам’ятає свій перший виїзд на місце після російського удару, Ганна відповідає без пафосу – чесно:
«Було страшно. І, якщо чесно — страшно завжди. Бо ніколи не знаєш, чи не повторить ворог удар. Але коли починаєш працювати — страх відходить. Є задачі, є відповідальність, є люди поруч».
«Страх нікуди не зникає — але він не сильніший за відповідальність», — вважає Ганна.
Те, що для глядача — хвилина відео в новинах — для неї іноді години зйомки в умовах небезпеки.
«Можна сказати з гумором: я бачу картинку — загальний план, середній, крупний… Але насправді це спосіб триматися. Ти перемикаєшся на професійні задачі й ніби «не бачиш» суцільне горе навколо».
Але професіоналізм тут — не лише про камеру. Ганна розповідає, що на місцях обстрілів завжди потрібно дивитися по боках, під ноги й угору — щоб не впасти, не зачепити щось небезпечне і не заважати рятувальникам. Бо пресофіцери завжди поруч там, де найгарячіше. Їхнє завдання — показати правду, але не стати проблемою для тих, хто рятує життя.
Сторінки у соціальних мережах Facebook і TikTok це простір, де вона вчить людей жити безпечніше:
«Спочатку це був розважальний контент — знімала команди ДЮРП. Але потім подумала: а чому б не зробити цю сторінку ще й корисною? Тепер я міксую гумор з навчальними відео. І людям це потрібно — мене дивляться, ставлять питання, просять знімати нові теми».
Ганна часто виїжджає разом з рятувальниками на евакуації в прифронтові села.
«Це найважче. Люди прощаються з домівками, плачуть, не вірять, що доводиться їхати… Ти просто поруч і намагаєшся підтримати. Бували евакуації під обстрілами — треба діяти швидко і без паніки», — ділиться Ганна.
Читайте також: Від барикад Енергодара до вікна Нестерянки — як боєць запорізької бригади тримає передок
Ганна — одна з тих, хто не просто працює поруч з ризиком — вона документує його, щоб світ бачив правду:
«Я не герой. Герої — це наші рятувальники. Я просто роблю так, щоб про них знали. І щоб люди могли вижити завдяки інформації, яку ми доносимо».
І поки триває війна — вона разом зі своєю командою продовжує робити те, що вміє найкраще: інформувати, попереджати, показувати правду. Щоб рятувати — не лише руками, а й словами.
Ми писали, як батько сімох дітей долучився до ЗСУ – запорізький напрямок захищає військовий медик із позивним Штунда.
