За інформацією: Суспільне Запоріжжя.
Ніна Мошенська після вимушеної депортації з тимчасово окупованої Мелітопольщини. Суспільне Запоріжжя
Жінка ділиться, після окупації рідного селища не без "допомоги" деяких місцевих, росіяни дізналися про її проукраїнську позицію та причетність до українських органів влади.
Ніна Мошенська у рідному селищі Піскошино, що на Мелітопольщині та у Запоріжжі в колективі «Оберіг». З особистого архіву Ніни
Вже у вересні 2022 року росіян прийшли до неї, провели обшуки та змусили підписати документ із зобов’язанням не чинити жодних дій проти РФ.
"Щиро сподівалася, що це наша остання зустріч. Та невдовзі знову приїхали. Вийшли три людини у цивільному з автоматами. Попросили винести паспорт, сказали : "Ви поїдете з нами”, — розповіла жінка.
Будинок Ніни Мошенської в Піскошино після обшуку силовиками РФ. З особистого архіву Ніни "Зняла ось ці сережки, бо думаю, вирвуть із вухами. Ми їхали до самої Василівки, я відчувала, що востаннє їду цією дорогою, бачу ці поля. Я чекала кулі, але бачу — один закриває обличчя, інший готує камеру і зачитує вирок. Потім… чую "видворена з території Росії".
Представники служб РФ оголошують вирок про депортацію Ніні Мошенській . З пропагандистського каналу
Ніна Мошенська розповіла, на блокпосту де, оголошували вирок, була не сама, а разом з секретарем міського голови Михайлівської громади. Чоловік провів близько 2,5 місяці у катівні РФ в Мелітополі.
Коли жінка, дісталася Запоріжжя, де мала зустрітися з племінницею — розплакалася.
"Там кільце чотири дороги, я стала — плачу, не знала як мені перейти аж на ту сторону, один наш військовий…підійшов, спитав чому я плачу, сказала, що мені треба перейти, він мене взяв за руку, перевів. Перед цим я бачила лише форму рашистську…то мені була така радість побачити наших хлопців".
Ніна Мошенська біля українського прапора в Запоріжжі після вимушеної депортації з Мелітопольщини. Суспільне Запоріжжя
Вже діставшись Запоріжжя — жінка дізналася, що окупанти приїхали й за її сином.
"Його били, та не тільки били, а й катували, прикладали гарячу праску до грудей, у нього зараз опік є. Електрошокер, щось кололи за вухом. Знайшли мамин рушник вишитий… зав’язували на голову йому. Один кінець тримає, інший — другий. Син потім розповідав, що думав голова відірветься" .
Ніна Мошенська біля водойми у Запоріжжі. Суспільне Запоріжжя
Жінка ділиться, на щастя, волонтери допомогли синові виїхати на лікування за кордон. Свої хвилювання, досвід життя в окупації та примусової депортації Ніна Мошенська вирішила описати, аби пережити це та залишити свідчення. Так з'явилися її перша книжка "Незламна. Шлях до волі":
"У березні 2024 року, книгу "Незламна. Шлях до волі", видали. Але всі примірники лежали у мене в шафі, тільки найближчі родичі, в яких я була впевнена, придбали її. Боялася за свою сестру, яка була в окупації. Не могла розповсюджувати нічого, навіть, лайки ставити боялася. Тому презентації цієї книги не було".
Фрагмент книги Ніни Мошенської зі зверненням до російських матерів та жінок . Суспільне Запоріжжя
Ніна Мошенська з власною книгою. Суспільне Запоріжжя
Цьогоріч, 15 жовтня 2025 року, відбулась презентація другої книги Ніни Мошенської "Герої Веселівщини". У ній зібрані історії загиблих захисників із Веселівської громади. На презентацію книги приїхали рідні та близькі героїв, чиї історії увійшли до видання.
Презентація книги Ніни Мошенської «Герої Веселівщини». Суспільне Запоріжжя
Жінка ділиться, понад усе воліла зберегти пам'ять про пересічних жителів Веселівщини, у більшості – не професійних військових, але тих, хто обрав захищати свій рідний край.
