Комбайнера могли запросто оголосити злочинцем
Майбутні покоління будуть у шоку від нинішнього стану сільського господарства на Запоріжжі. 80% ріллі області на тимчасово окупованій території, росіяни крадуть техніку й урожай. Земля сплюндрована боями, замінована, перерита окопами. Поля горять, зерносховища нищаться, худоба гине, фермери працюють поблизу лінії фронту.
Але навіть сьогодні нас вражає, як глумилася сталінська каральна система над кріпаками-колгоспниками.
Читайте також: «Горять будинки, трава, пшениця» — як підрозділи ДСНС працюють у прифронтовому Гуляйполі (відео)
Улітку 1949 року, коли трудівники запорізьких полів виконували «зобов’язання, дані товаришу Сталіну» здати хліб державі достроково, деякі з них достроково відправилися до в’язниці.
За що?
«Останніми днями органи прокуратури притягнули до кримінальної відповідальності «ряд лиц», з вини яких під час збирання та молотьби хліба допускалися втрати зерна», — рапортував на сторінках газети «Большевик Запорожья» обласний прокурор Михайло Гридін.
Поміж цього «ряда лиц» – бригадир колгоспу імені Петровського Чернігівського району І. А. Таран, який «допустив великі втрати хліба при збиранні врожаю на масиві розміром 10 гектарів». Розслідування встановило, що з його вини втрачено 150 кг зерна на гектар (загалом виходить півтори тонни).
Жнива ще не довели до пуття, а виїзна сесія народного суду вже засудила бригадира Тарана на 8 років позбавлення волі.
Михайло Гридін, прокурор Запорізької області з 1949 по 1952 рік
Обласний прокурор навів ще приклади «злочинного ставлення», не уточнивши, які строки впаяли решті злочинців.
Хоча, якщо подумати, скошене, але ще не здане державі зерно поки що не державне, а колгоспне. І яке державі діло до того, розтринькує Таран колективну власність чи ні. Ви ж не кидатимете до в’язниці фермера за те, що він погано зібрав пшеницю на своєму полі.
А втім, усе це базікання демократа з 2024 року, яке сталінські прокурори сприйняли би просто за маячню. Тоді було «всім районним прокурорам дано вказівку рішуче посилити боротьбу з втратами зерна під час збирання, молотьби і транспортування хліба та притягувати до кримінальної відповідальності тих колгоспників і працівників МТС та радгоспів, які не вживатимуть належних заходів щодо боротьби з втратами врожаю».
Вони й посилювали. Цитую обласного прокурора.
«За допущені втрати зерна під час збирання на площі 36 гектарів до кримінальної відповідальності притягнуто комбайнера Чернігівської МТС Мущенка. Унаслідок злочинного ставлення Мущенка до покладених на нього обов’язків втрати зерна склали 36 кілограмів на гектар.
У Червоноармійському районі [згодом він став Вільнянським] відданий під суд бригадир колгоспу імені Фрунзе — Лінник, який не вживав належних заходів для боротьби з втратами хліба. Так, на площі 10 гектарів скошеної пшениці Лінник не організував згрібання колосся.
На полі № 5 виконав обкіс пшениці, але не забезпечив її збирання і по ній відбувався рух возів та автомашин, що призвело до втрати 2,5 центнера зерна.
У Кам’янсько-Дніпровському районі до кримінальної відповідальності притягнуто комбайнера колгоспу «Колос» Чорного, котрий порушив правила збирання і допустив через це великі втрати зерна».
Читайте також: Бідні корови — убогим селам на Запоріжжі радянська влада нав’язувала рис і бавовник
1952 рік. Робітники секретного тоді заводу «поштова скринька 18» (тепер «Мотор Січ») на сільгоспроботах у селі Новоспаське (багато хто називав його Шовкай — за найменням колишнього ногайського аулу на цьому місці) Приазовського району. Пробули там три місяці.
Фото надала Олександра Касьян. За її спогадами, «годували погано, але це зрозуміло – країна не так давно закінчила війну. Зате ми були дуже веселими, хоча працювали від зорі до зорі».
Але й це ще не всі принади колгоспного життя в рік 70-ліття товариша Сталіна. 6 серпня 1949 року виконком Запорізької облради ухвалив чергове «обов’язкове рішення». Пункт перший забороняв колгоспам, колгоспникам та одноосібним селянським господарствам продаж і обмін зерна, рису, борошна, крупи та печеного хліба до виконання плану здачі державі хліба з нового врожаю, а також продаж і обмін соняшника до виконання аналогічного плану з цієї олійної культури.
За порушення — голів колгоспів та інших посадових осіб належало притягувати до судової відповідальності. А колгоспників та одноосібників — на перший раз штрафувати до 300 рублів, а при повторному порушенні — судити.
Читайте також: Вдвічі дешевше — бердянських фермерів змушують продавати зерно за заниженими цінами
Зате порядок був, – може сказати хтось із читачів.
Ой, та який там порядок! У тому ж «Большевике Запорожья» влітку 1949 року поряд з публікаціями про передовиків жнив — купа свідчень недбальства.
***
«Велика Білозерка. (Телефоном). Комбайнер Чапаєвської МТС Кирило Баклицький допускає великі втрати на збиранні проса. […] Після проходу комбайна залишаються нескошені стебла. Багато зерна губиться на стерні. Втрати становлять щонайменше два центнери на кожному гектарі.
Керівники колгоспу, інспектор з якості т. Божко не звертають на це уваги».
***
«У колгоспі імені Пушкіна Велико-Токмацького району під час дощу 410 центнерів озимої пшениці на току були затоплені. […] На току в бунтах [бунт у даному значенні – зв’язка, тюк] хліб зігрівається і псується.
Голова цього колгоспу Скрипець від керівництва збиральними роботами самоусунувся, пиячить».
***
«У колгоспі імені Коларова Якимівського району великі втрати допускають косарі, які працюють на лобогрійках. […] На полі залишаються цілі смуги нескошеного ячменю. Лобогрійки не мають зерноуловлювачів, робота косарів не контролюється.
Голова колгоспу т. Парій, бригадири тт. Камбур і Тягай миряться з цим неподобством».
***
«У колгоспі імені Молотова […] молотарка МК-1100 не діє.
— Нафти немає для двигуна, — пояснює простій молотарки голова колгоспу т. Мелешко.
А на базах Ново-Миколаївської МТС багато нафти. Її можна привезти, але т. Мелешко не думає про це».
***
«У ці гарячі дні косовиці повна благодушність панує в колгоспі «Червоний маяк» Куйбишевського району, де головою т. Бабенко. 30 липня цей колгосп зобов’язаний був вивезти на пункт «Заготзерно» 400 центнерів хліба, вивіз же він тільки 75. […]
Тов. Бабенко пояснив це тим, що раптово вийшли з ладу дві машини. Але ж можна було запрягти коней, волів, врешті-решт, корів колгоспників і виконати графік вивезення зерна».
Читайте також: Вигоріло близько трьох гектар землі – на Запоріжжі рятувальники ліквідували масштабну пожежу
Скільки ж натуги потребувала підпора колгоспного ладу за Сталіна — усі ці обкоми-райкоми, «невтомний партійний контроль», уповноважені міністерства заготівель, заборони, кримінальне переслідування…
І що, думаєте, страх цей виховав із селян-власників свідомих колгоспників?
І не виховав, і не прижився, і вивітрився навіть не за пори дикого капіталізму, а ще за соціалізму.
Знаю село в колишньому Михайлівському (а тепер Василівському) районі, де існувала традиція: перші машини із зерном нового врожаю везли… ні, не в засіки Батьківщини, а до подвір’їв голови й верхівки колгоспу. Ось вам і ціна «першої заповіді перед державою».
А ще пригадується одна бабуня, котра казала: «А я рада, що колгоспів більше нема».
Що така прогресивна, всупереч поширеній думці, представниця старшого покоління? А ви послухайте.
— Був би зараз колгосп, — пояснювала вона, — я би вийшла ввечері до своїх воріт, стара, немічна. І дивилася би на вулицю. А там би поверталися з колгоспної роботи сусіди. І кожен неодмінно тягнув би щось собі додому. Так я б від заздрощів і від безсилої злості, мабуть би, вже й померла.
Пояснюємо незрозумілі слова
Лобогрійка
Лобогрійка — проста машина для збирання зернових культур. На ній працювали два робітники — один керував кіньми, другий відсував скошений хліб на платформу, а потім скидав на землю. Робота скидальника була дуже важкою, його чоло постійно вкривав піт, тому машина й одержала назву «лобогрійка».
Молотарка МК-1100
Молотарка МК-1100 – машина, створена 1929 року на харківському заводі «Серп і молот» для обмолоту зерна, тобто відділення його від колосків, соломи. МК-1100 мала великий попит на внутрішньому і зовнішньому ринках.
На фото: обмолот урожаю на МК-1100.
«Сталинец-6»
1949 року комбайни на колгоспних полях Запорізької області називалися не John Deere, а «Сталинец-6». Вони були причіпними, робота такого комбайна потребувала трьох людей: тракториста, штурвального та комбайнера.
Фото: архів Олександри Касьян, knowbysight.info, youtube.com, otkudarodom.ua, myskillsconnect.com,
Титульна ілюстрація: картина «Хліб» Тетяни Яблонської, створена 1949 року. За цю роботу авторку було удостоєно Сталінської премії II ступеня.
Раніше ми розповідали, як через голод у запорізькому степу дико нищили милих тварин.
