У запорізькому фотоклубі відкрилась виставка «Індустріальний космос»
«Індустріальний космос» — це перша виставка українського фотохудожника Олександра Водолазського (Горлівка — Кривий Ріг) у нашому місті. Представлені переважно чорно-білі світлини: індустріальні пейзажі, шахти і шахтарі, та просто філософські роботи, в які фотохудожник закладає свій сенс — всього 65 світлин. Втім, глядач може трактувати по-своєму і насолоджуватися естетикою кадрів.
Читайте також: Слон у камуфляжі — у запорізькому музеї працює виставка, яку не можна пропустити (фото)
На презентації виставки у фотоклубі побувала журналістка zprz.city та поспілкувалась з автором. До речі, він є членом Національної Спілки фотохудожників України.
На запитання про назву виставки Олександр Водолазський відповів:
– Виставка пов’язана зі Станіславом Лемом, присвячена його 115-річчю. Для цієї серії дивився на світ через призму його книг. Хотів звернути увагу на те, що є суто людський розвиток і суто технічний, і між ними йде велика різниця. Вважаю, що індустрія, як і космос, не досліджена. Між ними є паралель, яка поєднує цю тему. Ми живемо, творимо, але ми не знаємо майбутнього. Так само як і дослідження космосу не дає можливості знати наш правильний розвиток.
«У Кривому Розі я знімав найглибші в Європі шахти»
– Де ви знімали шахти?
— Дві шахти Криворізькі, дві – Дніпропетровські й дві – Донецькі.
У Кривому Розі я знімав найглибші в Європі шахти — Тернівську та «Батьківщину», 1665 метрів глибини.
– Ваша робота була пов’язана з шахтами?
– Ні. Відпрацював машиністом локомотива на Донецькій залізниці, у мене стаж 44 роки.
— Як ви взагалі попадали на шахти, як вам дозволяли там фотографувати?
— Шахти ще ладно. От як меткомбінат Arcelor у Кривому Розі зняли, там ніколи не працювали фотолюбителі, мало того, я ще притяг з собою 13 фотографів і перед нами відкрили всі шлюзи. Ми знімали три цехи й потім зробили у Кривому Розі приголомшливу виставку, у мене такої в житті не було. Фотографії роздрукували розміром приблизно 1 на 1,50 м, підвісили на ланцюгах. Враження було божевільне!
— І як вас пустили туди?
— Я був переселенцем із Донбасу, з Горлівки (переїхав 2014 року). І якось пішли на зустріч. Думаю, зіграв роль і статус. У Кривому Розі було мало людей із великим фотографічним досвідом. Я допоміг зробити альбом «Яскраві сторінки» про Кривий Ріг, привніс новий погляд на місто. Влада звернула увагу. Просили щось зробити – я робив, не просив грошей.
«Повзеш метрів 100 рачки, з фотоапаратом у зубах»
— Повернемося до шахт — яка була першою і як вдалося отримати дозвіл на зйомку?
— Шахта 5 у Горлівці. У мене був друг, який домовився з начальником, все на гарних стосунках. Начальник любив фотографію і розумів, що ми не будемо робити щось дурне. І потім я співпрацював із фірмою, яка працювала з техніки безпеки. У вугільних шахтах метан. І коли я знімав з фотоспалахом, то йшли люди спереду та ззаду мене і заміряли кількість метану, щоб не було вибуху в шахті.
Коли я знімав Криворізький залізорудний комбінат, то мене попросили зробити великий календар та для зйомок зупинили роботу шахти з 8 ранку до 16 години, шахта весь цей час простоювала. Я працював із командою у цій шахті, причому в місцях, куди було взагалі складно потрапити. Не з чуток знайомий зсередини з усіма процесами, з передовиками шахт.
– На яку максимальну глибину опускалися?
— 1360 метрів, у шахті, де видобували руду.
– І як відчуття від глибини?
— Нормальні. Набагато страшніше було у вугільних шахтах, коли ти опускаєшся і йдеш до щитового агрегату — повзеш метрів 100 по лазу заввишки з 1 метр і трохи більше 1 метра завширшки. І все це рачки, з фотоапаратом у зубах, щоб вийти до щитового агрегату. Але найстрашніше було опинитися в таких куточках, куди, можливо, не ступає й нога забійника, у глухих гілках.У шахтах бувають позамежні речі, які можна порівняти хіба тільки з космосом.
— Які ще теми є у вашій творчості і скільки років займаєтесь фотографією?
— Є теми «Зона», «Кривий Ріг», портрети. Захопився фотографією приблизно років 50 тому, після армії, почав набирати досвід завдяки друзям. Трохи пройшов прибалтійську школу, спілкувався зі світовими авторами, слідкував за творчістю запорізького фотоклубу.
…Потім говорили вже не для інтерв’ю про обстановку в наших містах, скільки кілометрів до лінії фронту, про Василівку, яка недалеко від Запоріжжя, але вже тимчасово окупована територія. І тут раптом з’ясовується, що одне з фото виставки, мавпу з яблуком, Олександр Водолазський зробив у Василівському зоопарку (Центрі реабілітації тварин) Олександра Пилишенка у 2021 році.
— Це кінцівка виставки, така трикрапка — фото дитини з апельсином, пам’ятник чорнобильцям у Кривому Розі та мавпа з яблуком у Василівському зоопарку. Це результат еволюції – людина хоче підкорити атом, а для дівчинки-аутистки щастя – цей апельсин. І – сонячне яблуко у мавпи. А за цією трикрапкою йде знімок шахти, де люди, як тіні, йдуть у майбутнє, — розповів Олександр Водолазський.
Приходьте на виставку — вхід безкоштовний
Виставкова зала Запорізької обласної організації Національної Спілки фотохудожників України або фотоклуб (просп. Соборний, 159 — на фото вище, зупинка «Вулиця Миру») відкрита для відвідувань з 10.00 до 17.00, вихідні — субота, неділя, понеділок.
Виставка «Індустріальний космос» відкрита до 12 червня.
Вхід на виставки фотоклубу безкоштовний.
Ми писали, що у музеї показали уламки метеорита, який впав у Запорізькій області.
Фото автора
