У Туристичному інформаційному центрі відкрилась виставка незвичайної вишивки та скульптури Єви Алвор
У галереї Туристичного інформаційного центру (ТІЦ) відкрилась виставка арттекстилю “Примарні світи” запорізької художниці Єви Алвор. Експозиція вийшла цікавою і незвичайною для Запоріжжя, в сучасних тенденціях, та може змінити звичні уявлення про вишивку і текстиль. На презентації побувала журналістка zprz.city.
Це друга персональна виставка Єви Алвор у Запоріжжі. Перша, «Сни війни», відбулась влітку 2023 року в Запорізькому обласному центрі молоді й пройшла не дуже поміченою. Тож, по суті, «Примарні світи» — перше знайомство Єви Алвор із запорізькими глядачами.
Читайте також: «Це відкритий музей архітектури XX століття» — чому під час війни німець видав книгу про Запоріжжя
На виставці представлені роботи з трьох серій — вишивки з деревами «Внутрішній сад» — за словами художниці, про дитинство; «Створіння» — вишивки у поєднанні з акриловими фарбами та об’єкти з текстилю і пап’є-маше; триптих «Боги» — про взаємодію художниці з різними релігійними течіями.
Об’єкти — це фантастичні створіння, що нагадують одночасно і морських тварин, і рослини. А вишивка Єви Алвор, на мою думку, виглядає графічно — така графіка у текстилі. До речі, все це ручна вишивка. У творах Єви зустрічається багато зображень очей — я помітила, що починаючі художники чомусь люблять малювати очі.
Частину робіт виставки вже бачили за кордоном, куди Єва їздила в артрезиденції, частину — створювала у Запоріжжі.
На презентацію виставки у якості глядачів завітали секретар Запорізької міської ради Регіна Харченко та заступник міського голови Сергій Білов, директор крафтових музеїв Запоріжжя Михайло Мордовськой.
А директорка, художня керівниця муніципального театру “Дім актора” Ольга Донік прийшла в яскравому одязі, який органічно вписався у виставку — як виявилось, це не невипадковість.
— Це костюм з вистави Дому актора «Електросковорода», для якого я розробляла дизайн», — розповіла zprz.city Єва Алвор.
— Єво, ви самі шиєте?
— Так, я закінчила Хмельницький національний університет, за спеціальністю «дизайн одягу», це теж частина мого життя. Наприклад, сукню, що не мені, шила сама.
— З якого ви міста?
— Моє дитинство та студентські роки пройшли у Хмельницькому. Потім я жила та працювала у Києві. А до Запоріжжя переїхала у 2011 році, до чоловіка.
«Примарні світи» — це розповідь про спроби втекти від реальності»
— Ево, як давно ви займаєтеся мистецтвом?
— Можна сказати, що все життя. Але саме до сучасного мистецтва я прийшла у 2019-2020 році, коли зрозуміла, що мені хочеться створювати не просто мистецькі роботи на замовлення, які відображають швидше бачення замовника, а хочеться говорити про щось дуже особисте, про своє.
Арттекстилем займаюсь з кінця 2022 року. До цього робила живопис і графіку.
— За що ви любите текстиль?
— За м’якість, за можливість з ним працювати у будь-яких умовах. Бо не завжди в артрезиденціях, де я буваю, є майстерні, але майже завжди є невеликий стіл, трішки світла — в принципі, мені цього достатньо.
— Розкажіть, будь ласка, про виставку.
— Роботи створенні за останні два роки, коли я і почала працювати з новим для себе матеріалом – текстилем. Це мій сучасний погляд на вишивку. Показую, що вона може бути не лише рукоділлям, не лише декоративно-прикладним, а й сучасним мистецтвом.
«Примарні світи» — це розповідь про спроби втекти від жорстокої реальності сьогодення у якийсь свій ілюзорний світ, світ власних робіт. Намагання через такий медитативний спосіб, як вишивка, проживати якійсь внутрішній стан.
Мої роботи — це відображення внутрішніх почуттів. Наприклад, пошуки опор у враженнях дитинства, як у серії з деревами.
«В даний час я розумію, що моя опора — це не релігія, а мистецтво»
— Центральне місце на виставці займає великий триптих «Боги».
— Створила його у 2023 році у резиденції в Естонії, вишивала два місяці. Відображаю у ньому різні релігійні течії, з якими я була пов’язана протягом свого життя. У дитинстві відвідувала католицький костел. Кришнаїтським вченням захоплювалася в пізніші роки. Православну старовірську ікону вивчала з погляду художника та дослідника.
У триптиху відбивається моя спроба знайти якусь опору через релігію у різні періоди життя, самоіронія. І, мабуть, розпач, тому що в даний момент життя я опору в релігії не знайшла. Тому там є гра слів, каламбури, символи, які трошки іронізують над спробою людини знайти опору через релігію.
Але в даний час я розумію, що моя опора — це не релігія, а мистецтво.
— Розкажіть, будь ласка, про символіку триптиха «Боги» — відчувається, що там їх багато.
— Тут дійсно зашифровано дуже багато сенсів, таких як пастки, головоломки, гра слів. Центральна частина — це зображення умовної Богоматері з сином, але вони без облич. Це моє враження від того, що Боги — надістоти, які мають надсили по відношенню до людей. Виходить, що людина звертається до істот, які не схожі на нас, можливо вони зовсім інші. І для мене трикутник Око Бога це також зображення космічного корабля, з якого виходять прибульці, що дуже сильно впливають на людське життя. Ми звертаємось до них в пошуках опори, підтримки, але, мабуть, для них, як надістот, все це неблизьке, вони не сприймають це, як ми. Тому вони в мене такі знеособлені, без облич.
Вовк — це моє дослідження старослав’янської ікони. зображення Святого Христофора. По легенді він раніше був воїном і на давніх іконах зображувався з собачою головою. Є легенди про песиголовців — раси антропоморфних створінь, які мали обличчя собак. І за легендою Святого Христофора до того, як він прийняв християнство, звали Репрев, він був воїном.
Багатоока істота — це втілення індуїстських богів з багатьма руками. Внизу — маленькі людинки у вигляді паперової гірлянди — це символ людських жертв, які приносили цим богам. Також ця істота, як і багато богів в індуїстській релігії, не схожа на людей. Вона втілює відсторонення від людської подоби.
— А чому на ваших роботах так багато очей?
— Мені подобається цей символ. Він такий пронизливий, через це є відчуття зорового контакту, наче персонаж з роботи дивиться на глядача.
«Люди дивуються, що це повністю ручна вишивка»
— Скільки часу йде на створення вишитого панно?
— В середньому вишиваю близько місяця.
— Свої роботи повністю вишиваєте вручну?
— Так, вишивка повністю ручна. Це питання мені часто задають, коли бачать мої роботи. Там такі дрібні клопітки стежки. І дуже дивуються, коли чують, що це повністю ручна робота, немає машинних швів. Хіба що на деяких щупальцях скульптур-створінь.
— З чого створені скульптури або об’єкти?
— З паперу і клею — пап’є-маше, пофарбовані акриловими фарбами. Використовую перероблений папір з яєчних лотків і вживані тканини, зокрема з секондхенду. На форму надихнули морські мушлі. Щупальця — тканина з наповнювачем для м’яких іграшок. Це моє уявлення про світ майбутнього без людей, які зникли. Такі антропоморфні химерні створіння майбутнього постапокаліптичного світу, наступний крок еволюції. Мабуть, морські, бо після апокаліпсису море буде займати більшу площу.
Також є робота «Пустка» (у фіолетових тонах. — Ред.) у формі скелета, що розпадається, з експериментальним матеріалом, з яким почала працювати у 2022 році — з монтажною піною. В майбутньому планую також поєднувати текстиль і монтажну піну.
Створила «Пустку» минулого місяця на Міжнародній резиденції в Ужгороді. Це моє бачення світу, до якого ми йдемо, якщо нічого не зміниться і війни будуть продовжуватись. Тобто, це апокаліптичний світ. А живопис на стіні зображує цю пустку без життя, без людей.
Про псевдонім
Як каже художниця, Єва — її справжнє ім’я художниці, а Алвор — псевдонім. На запитання zprz.city, як з’явився цей псевдонім і що він означає, відповідає:
— Псевдонім у мене ще зі студентських років, його жартома придумав мій друг і прижилося. Це перші склади від імені та прізвища АЛьона ВОРобйова (дівоче прізвище. — Ред). У мене завжди в колективі було багато тезок, і щоб нас якось розрізняти звали Альоною, Оленою, Оленкою. Мені це завжди не подобалося. Тому я обрала інше ім’я, коли закінчила навчання. Так я стала Євою Алвор.
— Ви ж сказали, що ім’я Єва справжнє.
— Воно і є справжнім. Я своїм ім’ям за паспортом лише документи заповнюю. А в житті мене всі знають як Єву.
Не пропустіть!
Виставка «Примарні світи» працюватиме у Туристичному інформаційному центрі до 4 грудня.
ТІЦ (пр. Соборний, 151) відкритий з 9.00 до 18.00, під час повітряної тривоги зачинений для відвідувань.
Вхід безплатний.
Т. 050-424-20-54.
До речі, як ми писали, незвичайний арттекстиль зараз у тренді, у цьому році на Венеційській бієнале представлено багато різноманітного текстилю (працює до 24 листопада). Нагадаємо, що Венеційська бієнале — це головний огляд сучасного мистецтва у світі, проходить раз на два роки.
Фото автора
