У Запоріжжі побувала мандрівна студія навкололітературних ігор “Перефарбований Лис”
Понад два десятки запорожців зібралися під гостинним дахом оновленої міської бібліотеки на бульварі Марії Примаченко, щоби взяти участь у навкололітературній грі з мандрівною студією “Перефарбований Лис”. Хореограф, історик і військовий, бабуся школярки, психологиня, вчителька інформатики, викладачка німецької, культурологиня, журналістка, студентка, інженерка — усіх їх привело на гру бажання перевідкрити для себе українську класику. І віднайти себе в ній.
Читайте також: Осінь у стильних та затишних місцях — оновлені бібліотеки Запоріжжя пропонують безкоштовні заходи
Подкаст і студія навкололітературних ігор “Перефарбований Лис” — це унікальний проєкт, який поєднує вітчизняну літературу, психологічні підходи й атмосферу гри. Працюючи над подкастом про українську класику, авторки винайшли новий формат взаємодії з творами: не просто читати й обговорювати тексти, а перегравати їхні сюжети. Це допомагає встановити особливий емоційний зв’язок із книгою, її героями й автором. Інтерактивні рольові й психологічні ігри дозволяють прожити-програти сюжетні ситуації та побачити в процесі варіативність рішень і життєвих стратегій.
У доробку студії вже шість ігор — за різними творами українських авторів і з різною ігровою механікою. У Запоріжжі грали в “мафію” за романом Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні”. Присутні відзначили кумедність того факту, що в нашому місті є район, який називають так само, як село в романі.
Запоріжжя засинає, село Піски прокидається
Співавторка “Перефарбованого Лиса” психологиня Марія Діденко розповідає:
“Коли ми перечитали роман Мирного, пишучи подкаст, то зрозуміли, що це — кримінальна драма. Тут немає абсолютно позитивних чи абсолютно негативних персонажів. І ми вирішили, що цікаво було б дослідити в грі, як працює “ярликування”. А ще поспостерігати, як формується довіра. Часто люди не можуть почати нове життя з чистого аркуша, як це було, наприклад, в Остапа Хруща чи в того ж Чіпки.
У грі ми поєднуємо дві ролі для кожного гравця. Одна роль — персонаж із твору; усі вони мають конкретні характеристики, які гравці відіграють. Ці ролі відкриті, відомі всім присутнім. Друга роль — прихована, про неї знає лише сам гравець. Цікаво, що персонаж і “мафіозна” роль можуть не корелювати між собою, адже персонажа кожен гравець обирає свідомо, а таємна роль дістається випадковим чином».
За словами Марії Діденко, родзинка гри полягає в тому, як люди поєднують ці ролі, як вони роблять вибір на користь тієї чи іншої своєї ігрової “субособистості”. Наприклад, у Запоріжжі персонаж розбишаки й п’яниці Пацюка отримав таємну роль “жандарма”, тобто представника закону. Отже, йому довелося їх поєднувати, а гравцям після розкриття “істинних облич” — дивуватися, як це в одній людині уживалися різні іпостасі, і як гравець відіграв обидві.
Запорожці чудово вжилися в запропоновані ролі й впроваджували різні методи знешкодження противників зі справжнім козацьким завзяттям. Мирні селяни врешті перемогли розбійників і душогубів!
Не читав до, прочитаєш після
До речі, читати роман перед грою було необов’язково. Майстрині гри на початку зустрічі вводять у курс сюжету і знайомлять зі стосунками героїв історії. Хтось із запорізьких гравців читав твір Панаса Мирного в школі та нічого не пам’ятає, хтось перечитав, готуючись до зустрічі, інші щось пам’ятають, але ці спогади не дуже приємні.
Учасниця гри, бухгалтерка Ірина Адишева згадує:
“Я читала цей твір у дитинстві, коли гостювала в селі. І тоді ж іншу книгу Мирного прочитала — “Повія”, чомусь вона була у російському перекладі… Єдине враження, що в мене залишилося від цих історій, — це біль і страждання. Я ніколи не поверталася до цих книг протягом життя.
Але зараз у нас — час усвідомлення й переосмислення. Я прослухала подкаст “Перефарбований Лис” із приводу цієї книги та й інші випуски. І вирішила прийти на гру. Бо важливо розуміти, звідки цей “біль і страждання”, уся ця нещасна українська доля в літературі. І як не допустити повторення цих історій”.
“Лисячий” тур літературою і країною
Запоріжжя стало частиною вже другого всеукраїнського туру “Перефарбованого Лиса”. Проїхавши країну від Харкова до Ужгорода, авторки проєкту впевнилися, що такі заходи є дуже єднальними та живильними для українців саме сьогодні. Спілкування під час навкололітературних ігор допомагає знаходити нові знайомства, що дуже цінно в суспільстві, де розпалося чимало соціальних зв’язків. А головне — через українську класику й саморефлексію в грі можна відшукати джерела власної ідентичності та поведінкових патернів.
Враженнями від гри в нашому місті ділиться співавторка “Перефарбованого Лиса” освітянка Валентина Мержиєвська:
“У кожного міста є свої особливості сприйняття навкололітературних ігор. У Запоріжжі ми помітили, що люди завзято занурювалися в козацьку тематику, зокрема довкола персонажа старого січовика діда Уласа.
Цікаво спостерігати, як у різних регіонах актуалізуються різні сюжети й діалекти. Здавалося б, у дуже зрусифікованих середовищах, на півдні та на сході країни, людям буде важко грати розмовною українською, адже не для всіх це є мовою звичного спілкування. Але це завжди й всюди вдається — у Харкові, Одесі, Запоріжжі.
Отже, грати в ігри — це ще одна мовна практика, яка розв’язує руки й дозволяє розслабитися, наприклад, для початку заговорити суржиком. Після того, як ти побалакав суржиком у грі, тобі легше переходити на українську в повсякденному житті. Це ще одна із задач, які допомагають вирішувати навкололітературні ігри”.
А основні цілі подкасту й ігрової студії «ПереФарбований Лис» полягають у тому, щоб:
— розвіювати стереотипи щодо української літератури, які склались у часи її вивчення в школі;
— надихати перечитувати українську класику в дорослому віці;
— надавати вчителям інструменти для обговорення складних творів, враховуючи психологічні й емоційні потреби учнів;
— пробуджувати інтерес до авторів літературних творів та історичного контексту їхнього написання;
— виявляти в літературних творах зразки поведінки, властиві українцям, усвідомлювати їх і вирішувати, що з цього варто передавати наступним поколінням, а від чого варто відмовитися;
— досліджувати існуючі світоглядні установки, як-то прагнення свободи чи ставлення до освіти тощо;
— виявляти теми, над якими варто поміркувати, щоби сформувати власний світогляд.
На думку учасників гри в Запоріжжі, із цими задачами “Перефарбований Лис” чудово справляється.
Керівниця проєктів з відновлення ментального здоровʼя Катерина Чернова ділиться враженнями:
“Дізнавшись про цю зустріч, я одразу вирішила прийти. Я хочу бути тут, серед тих, хто прагне самоусвідомлення. Ми вчилися в часи, коли українська культура позиціонувалася як “культура страждання”. Зараз ми занурюємося в історію, перечитуючи класику, ми відбудовуємо власну ідентичність, а це необхідно, щоби нарощувати нашу силу. Як людина, яка зараз стає опорно на українську ідентичність, вважаю, що такі події просто безцінні!”.
Разом сильніші
Авторки «Перефарбованого Лиса» зацікавлені в розбудові спільноти, у створенні простору для обміну ідеями й натхненням. Тому вони активно запрошують до співтворчості всіх, хто готовий стати амбасадором студії навкололітературних ігор у своєму місті.
Читайте також: Відомий козацький фестиваль пройшов у Запоріжжі в напівзакритому форматі — фото
На зустрічі в нашому місті два гравці виявили зацікавленість у тому, щоби стати амбасадором проєкту. А це означає, що вже скоро можемо чекати в Запоріжжі й на інші ігри студії, вже із запорізькими майстрами гри.
Проєкт реалізується за підтримки Українського інституту книги.
Ми писали, що скоро в усіх районах Запоріжжя стартують безоплатні курси української мови — як записатись.
Автор тексту і фото Ольга Фанагей, спеціально для zprz.city
