Військові 128-ї бригади розповіли, як відбивають спроби ворога дійти до міста через висохле дно водосховища
Там, де колись було море, тепер ліс і очерет, і саме цим шляхом росіяни намагаються підібратися до Запоріжжя. Бійці бригади «Дике Поле» розповіли у кореспондентам «Радіо Свобода», як щодня зустрічають такі групи.
Читайте також:У Запоріжжі накривають антидроновими сітками модульне містечко, де живуть 250 переселенців (фото)
Дно Каховського водосховища після підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року перетворилося на ще один маршрут для ворожих груп. Про ризики проникнення цією місцевістю також попереджав Інститут вивчення війни (ISW). Журналісти поспілкувалися з бійцями, які тримають оборону на Запорізькому напрямку, зокрема вздовж колишнього водосховища.
Командир 1-го батальйону безпілотних систем 128-ї ОВМБр Олег Тягнибок розповів, що задумували росіяни. На його думку, південний напрямок для них стратегічний, бо вони бачили в ньому нижню клешню для оточення Запоріжжя.
Маршрут мав пролягати через Кам’янське, Степногірськ та Приморський до Балабиного, а звідти до передмість, де клешня замкнулася б із північною через Оріхів. За його словами, ці наміри зірвали, і ворогові довелося перекидати сили з Донецького та Сіверського напрямків.
Читайте також:Десятки кілометрів під ворожими дронами: як бійці 65-ї бригади проводять евакуацію на Запоріжжі (відео)
Як працює оборона, розповіли командири взводів. Сергій, який керує аеророзвідкою 128-ї бригади, каже, що росіяни надсилають групи щодня, а розвідники їх знаходять.
Каховка допомагає ворогові ховатися: очерет невисокий, але людині вистачає, щоб пройти майже непомітно, до того ж там багато дерев. Розвідувальні дрони він називає очима підрозділу, адже саме вони видно і вдень, і вночі.
Окремо Сергій згадав бій біля Кам’янського, де росіяни штурмували, а ворожі дрони із боєприпасами загрожували піхоті. Тоді командування наказало збити такий дрон за будь-яку ціну.
Командир взводу ударних БпЛА Владислав звертає увагу на рельєф. Дно водосховища рівне, а біля берега з’являються пагорби, низини й села.
З висоти понад сімдесят-сто метрів дрон уже втрачає картинку. Тому бійці використовують оптоволокно. Інколи ворожі групи заходять далеко, проте часто через те, що заблукали: там немає орієнтирів і зв’язку.
Найближче росіяни підійшли на сто сімдесят метрів до його позиції, а в середньому дістаються на п’ятнадцять-двадцять кілометрів. Тому військові б’ють їх на підходах, де вони почуваються безпечно.
Владислав також пояснює, чому ворожа активність зросла. Багато пілотів, наскільки йому відомо, навчаються в Енергодарі, а потім їдуть на інші складні ділянки, на Донеччину та Сумщину. Досвідчених операторів побільшало. Їхні дрони літають парами або по три-чотири й кружляють у секторі. Якщо людей не видно, вони палять будинки, укриття та посадки.
Тягнибок додає, що ворог б’є і по цивільних. Перехоплені сигнали показують, що дрон може довго кружляти над маршруткою, чекаючи, поки в неї сяде більше людей.
На осінь і зиму він очікує удари по енергетиці та залякування людей, щоб вони тікали з міста. Мир потрібен усім, але закінчувати війну мають ті, хто її почав. Українці ж, наголошує він, захищають свою землю.
