У німецькому видавництві DOM publishers вийшло 12 книг про архітектуру України — у новинках розповідається про Запоріжжя
У Запоріжжі, як ми писали, презентували дві книги про українську архітектуру, виданих у Німеччині, у берлінському видавництві DOM publishers. На презентацію, яка відбулась у Туристичному інформаційному центрі, приїжджав власник видавництва DOM publishers, професор, доктор Філіпп Мойзер.
Читайте також: Багатоповерхівки замість хатинок — як забудовували Запоріжжя у 1960-ті роки (фото)
Обидві книги видані англійської. За словами Філіппа Мойзера, головний ринок збуту книг його видавництва — вся Європа і північна Америка.
Про видання «Total Modernism. Mass Housing and Urbanism in Soviet Zaporizhzhia. 1958–1985» («Тотальний модернізм. Масова забудова та урбаністика радянського Запоріжжя») відомих запорізьких істориків Михайла Мордовського та Павла Кравчука ми вже писали.
«Зібрали інформацію, щоб створити фундамент для подальшої відбудови українських будинків»
Другу книгу, «Mass Housing in Ukraine: Building Typologies and Catalogue of Series. 1922–2022» («Масове житлове будівництво в Україні: типології забудови та каталог серій. 1922–2022 рр.»), написали Філіпп Мойзер і Катерина Малая, яка живе у США. За словами модератора зустрічі Павла Кравчука, книга відкриває читачам цінність цієї архітектури й розповідає, чим вона важлива не тільки для України, а й для Європи в цілому. Спонукає нас подивитись свіжим поглядом і більш цінувати своє.
Декілька сторінок присвячені Запоріжжю — Соцмісту або Шостому селищу і будинку № 151 на проспекті Соборному. До речі, саме у цьому будинку й відбувалась презентація книг.
Всього у видавництві DOM publishers вийшло 12 книг, присвячених архітектурі України.
— Ми розпочали цю програму, щоб краще усвідомити Україну, її спадщину і дослідити її. Нашим першим виданням став гід по Славутичу, присвячений 30-річчу цього міста, — повідомив на зустрічі Філіпп Мойзер.
На запитання, чому він цим займається, відповів:
— Мотивацією є те, що я був дуже шокований початком війни й думав, як ми можемо цьому зарадити. У своїй спільноті мене визначали, як експерта по соціалістичній архітектурі. І для мене стало здивуванням, наскільки я мало знав про Україну.
Про книгу «Mass Housing in Ukraine: Building Typologies and Catalogue of Series. 1922–2022» Філіпп Мойзер розповів:
— Ми намагалися створити всеоб’ємну документацію житлового будівництва в Україні про найбільш видатні споруди та серії.
І так, як ми працювали над виданням два роки, ця робота також є свідченням щодо будинків, які постраждали внаслідок війни. Для нас це було справжнім викликом, ми дослідили багато матеріалу.
Ми зібрали інформацію про типологію будівництва в Україні, щоб створити фундамент для подальшої відбудови цих будинків, а також, щоб посприяти відновленню житлового ринку в Україні й зробити в внесок у відновлення будинків. Так, зараз ми співпрацюємо над відновленням будинків у Кривому Розі.
Ця книга є внеском в українську архітектуру й усвідомлення ідентичності. Але це також важливе повідомлення для всієї європейської аудиторії, що Україна є незалежною країною і її спадщина є самобутньою.
«Для мене Запоріжжя — це відкритий музей архітектури XX століття»
Журналістка zprz.city поспілкувалась з Філіппом Мойзером, який одразу зазначив:
— Дуже цінним є внесок і робота Павла і Михайла. Завдяки їм мені вдалося зробити дуже цінні доповнення до книги. Без їхньої допомоги моя книга не мала б такої значної кількості робіт з України.
— Як ви оцінюєте архітектуру Запоріжжя?
— Для мене Запоріжжя — це відкритий музей архітектури XX століття. Вдовж проспекту Соборного ви можете бачити різні архітектурні епохи, починаючи від греблі Дніпрогесу, Соцміста і згодом переходимо до більш пізнішої архітектури. Дуже цікаво, що місто спрямоване на перлину індустріалізації — Дніпрогес.
— Що найбільше сподобалось в архітектурі міста?
— Моя найулюбленіша будівля в Запоріжжя — це Соборний, 151. Тому що ця будівля показує, як архітектура може вписуватися в міський контекст.
— В який раз ви приїхали у наше місто?
— В другий. В перший раз був у липні цього року. Коли я вперше приїздив у Запоріжжя, то їхав з Кривого Рогу і відповідно перетинав Дніпрогес. Для мене це був дуже емоційний момент. Тому, що я багато про це досліджував. Були особливі відчуття через те, що я в’їхав у місто саме через Дніпрогес.
— Не боялись приїздити у Запоріжжя? Ми все-таки прифронтове місто.
— Безумовно, завжди ризиковано їхати в країну, де триває війна. Ми ніколи не могли навіть припустити, що Україна стане місцем бойових дій. Ми з дружиною вже працювали в регіонах, які страждають від воєнних дій — в Лівії, Афганістані, Йемені. І як архітектори вважаємо, що ми можемо надати підтримку людям, приїжджаючи туди.
— Наскільки, на вашу думку, запорізька архітектура модернізму другої хвилі вписується в європейський контекст? Бо деякі називають його «радянщиною».
— Якщо порівнювати архітектуру у Запоріжжі, то друга хвиля модернізму є не настільки унікальною, як перша хвиля (Соцмісто або Шосте селище. — Ред.) і сталінська архітектура міста. Але сподіваюсь, що виданням, над яким ми працювали, ми зробили свій внесок в усвідомлення цінування архітектури Запоріжжя 1960-1980 років.
Щодо модернізму другої хвилі, то, навіть не зважаючи, що будівництво відбувалось під час радянської доби, маємо відмітити, що роботи виконувались саме українськими архітекторами й що це також є частиною української ідентичності.
Ще можемо помітити, що масове будівництво в Україні представлене різними проявами. Це щось більше середземноморське у Криму, експериментальне на Донбасі, а архітектура у Львові перебувала під впливом польської архітектури.
Читайте також: Залишилися в тіні: жінки-архітекторки, що спроєктували найкрасивіші будівлі Запоріжжя
Безумовно, є схожість між запорізькою архітектурою модернізму другої хвилі й загальною соціалістичною спадщиною по Європі. Тому, що соціалістичне будівництво передбачало схожі патерни. І чим молодша архітектура, тим більш схожа між собою вона була, тому, що менше враховувала регіональні контексти.
…Ми писали, що восени 2023 року вийшла українсько-німецька книга «Крихка Спадщина. Архітектурний модернізм Українського Півдня та Сходу: кінець 1950–1980-ті». Також створений сайт архітектурного модернізму кінця 1950-1980 років прифронтових і тимчасово окупованих регіонів України «Крихка спадщина». (Ознайомитися із сайтом можна за посиланням). Це грантовий проєкт, який координував Павло Кравчук.
Також ми розповідали, що запорізький палац культури могли побудувати за типовим проєктом, але він став шедевром модернізму.
Фото Ігоря Лаврова, з сайту dom-publishers.com
