Будували, відроджували, працюють зараз: доля трудової династії Запоріжкокс нерозривно пов’язана із рідним підприємством

Будували, відроджували, працюють зараз: доля трудової династії Запоріжкокс нерозривно пов’язана із рідним підприємством

Цьогоріч династія Супрунів з Запоріжкоксу відзначена почесним званням «Золота династія Метінвесту»

Династія запорізьких коксохіміків Супрунів бере початок з 1934 року – від моменту заснування Запоріжкоксу. Засновник династії, Михайло Вікентович Пацкевич, приймав участь в побудові Запорізького коксохімічного комбінату № 27 (згодом — Запоріжкокс).

Читайте також: Бути разом та дивитися в одному напрямку: запорізька родина працює на промисловому підприємстві вже понад 150 років

Унікальний на той час об’єкт, був збудований виключно вітчизняними ресурсами: не залучаючи закордонних фахівців, що на той час було рідким явищем, за власним проєктом, з використанням лише українських матеріалів.

Згодом Михайло Вікентович працював на підприємстві начальником відділу організації праці, до 1937 року.

У 1939 році відбулося завершення будівництва заводу у складі чотирьох коксових батарей з більш ніж 60 пічних камер і повністю опановано проєктну потужність 1,3 млн тонн на рік валового коксу.

Справу засновника продовжила його дружина – Стефанида Гнатівна Кудрявцева та їх син Ігор.

Підприємство не оминули випробування, що випали на долю майже всіх галузей промисловості України, а  саме евакуацію, тотальне знищення під час війни, стрімке відродження у 1943 році, відразу після звільнення міста.

Вже у післявоєнному 1947 році було випущено перший кокс, а в 1951 році завод був повністю відновлено для подальшої роботи. І знову історія підприємства тісно переплелася з запорізької родиною. На відновленому заводі династія отримала продовження у дітях, онуках та правнуках Михайла Пацкевича.

У залізничному цеху підприємства працювала донька Михайла Галина Пацкевич. Тут разом з нею працював і її чоловік, Микола Антонович Жало. Згодом на Запоріжкокс працевлаштувалася й їх донька Тетяна Миколаївна Супрун, начальником машинолічильної станції. Фахівчиня пропрацювала на підприємстві 24 роки.

Зараз династію продовжує її син – Вадим. На Запоріжкокс Вадим Супрун прийшов 1992 року апаратником нейтралізації. Згодом став майстром виробництва, потім заступником начальника цеху сіркоочистки, а з 2005 року — начальником.

«Наша династія почалася з перших днів заснування підприємства. Наша родина – мої батьки, дідусі та бабусі — виховали не одне гідне покоління коксохіміків, які працювали на підприємстві. Усіх представників династії вирізняють відповідальне ставлення до своєї справи, професіоналізм, працьовитість та старанність.

Вже 145 років віддано улюбленому заводу та справі життя. Думаю, що діти, онуки і правнуки пишатимуться нашою сімейною справою. Роки не владні над тим, що викликає повагу в усі часи», — зазначив Вадим Супрун.

У нелегкі часи становлення Незалежності на підприємстві запровадили унікальні для галузі технології. У 2000-х роках розпочалася реконструкція цеху з очищення коксового газу від сірководню – серйозний екологічний об’єкт.

З участю Вадима Супруна в цеху сіркоочищення провели суттєву реконструкцію, ввели в експлуатацію газгольдери, що суттєво зменшило викиди коксового газу в довкілля.

У 2018 році Вадим Супрун отримав орден «За заслуги» III ступеня від Президента України.

Коксохімик не лише самовіддано працює, а й завжди знаходить час та можливості для підтримки колег на передовій.

Цьогоріч до Дня металурга та гірника династія Супрунів, загальний трудовий стаж якої налічує 145 років, отримала звання «Золота династія Метінвесту». Нагороду коксохіміку вручив особисто генеральний директор компанії Юрій Риженков.

Джерело

Новости Запорожья