Бджолярство, як і будь-який бізнес, зазнало складнощів під час війни
Попри війну запоріжці продовжують створювати та розвивати свій бізнес. В ексклюзивному інтерв’ю zprz.city розповідаємо Лебідя, який попри виклики сьогодення успішно розвиває бізнес та закликає інших це робити.
Читайте також: «Обожнюю свою роботу» — запоріжанка відкрила ательє, де шиє вишиванки та ремонтує одяг
Андрій відкрив для себе бджолярство у 2010 році, тоді чоловік мав десять вуликів і захоплювався бджолами більше для себе, це було як хобі. Лише через 5 років пасічник зрозумів, що хобі переросло у щось більше.
— Розкажіть, з чого почався ваш шлях?
— В житті бувають різні випадки. Я не можу бджолярство назвати сімейною справою, адже ні батько, ні дід, цим не займалися. Першу пасіку відкрив у 2010 році, але тоді я до неї поставився несерйозно і мої бджоли загинули. Багато думав про це і зрозумів, що бджоли мене не відпускають. Тоді взимку 2015 року я пішов на навчання до людини, яка має величезний досвід в цій справі – 50 років стажу.
Після цього купив свої перші сім’ї і вже майже 10 років займаюсь улюбленою справою.
— Що найважливіше у роботі пасічника?
— Важливо бути обізнаним в цій справі, вважаю, що скільки живеш, стільки потрібно і вчитися. До цієї роботи треба ставитися з любов’ю та відповідально і треба розуміти, що бджоли – це живі істоти.
— Окрім того, що ви працюєте із живими істотами, в чому ще полягає складність вашої роботи?
— На жаль, люди часто думають, що купивши бджіл, вони на цьому можуть зупинитися, що у них все і так вже є. Але можу сказати, що це лише десята частина справи, яку потрібно зробити, щоб отримати мед. Адже бджолам потрібен постійний догляд. Звісно, існують різні технології виробництва продукту, але найголовніше — це догляд.
Бджоли не пробачають, якщо за ними довго не дивитись – раз на тиждень потрібно робити огляд. Також важливо розуміти, що у кожної людини різне сприйняття бджолиних укусів, які неминучі при роботі з бджолами.
І на останок, треба розуміти, що це також дуже важка фізична праця, адже взагалі мед важкий – треба постійно тягати корпуси та переноски. Працювати приходиться в дуже теплому приміщенні, адже мед з гнізда забирається при температурі +40 градусів. А це спекотно. Все це у купі треба робити вчасно і швидко – ось у цьому і полягає складність.
— Що потрібно робити, щоб мати гарний врожай меду?
— Найперше, що треба завжди пам’ятати, що бджоли вам нічого не винні. Є дуже багато чинників для отримання гарного врожаю – це і погода, і місцевість, і відповідальне ставлення до своєї роботи.
— Чи відрізняється ваша робота за мирних часів та під час війни? Можливо бджоли якось по-особливому реагують на вибухи та голосну сирену?
— Особисто у мене майже не змінилась робота, адже, на щастя, в моїй місцевості загрози бджільництву не було.
Найголовніше — щоб вибухів не було тоді, коли бджоли в зимовому клубі. Адже коли вони зимують і якщо раптом вибухи і буде сильно трусити землю, тоді бджоли можуть впасти з рамок і заклякнути. Напевно лише в цьому проблем існує.
Головне, щоб їхня домівка була ціла, вони не знають, що в країні війна – їхня робота збирати мед.
— Як вплинула війна на реалізацію вашого бізнесу?
— За всіх часів я поширюю інформацію про користь меду та бджолопродуктів. І звісно у перший рік повномасштабного вторгнення мені було дуже важко це робити.
Влітку 2022 року запаси врожаю були дуже гарні і мед тоді продавався у два рази дешевше від закупівельної ціни, адже ніхто не розумів тоді взагалі нічого. І цим користувалися заготівельники — у них була одна ціна на всі види меду. Вони загнали пасічників тоді у глухий кут.
Дуже впав тоді внутрішній ринок, споживачі поїхали за кордон або в інші міста. Також впала платоспроможність українців. Мед не є продуктом першої потреби, тому люди перестали його купувати.
— Як справи із бджолярством зараз?
— Люди звикають до всього. Як бджоли звикають до нового вулика і нових умов, так і люди. Вони вже хочуть приїжджати на пасіку, на природу і купувати мед. Зараз запоріжці знаходять гроші й купують мед, адже розуміють, що мед краще за цукор.
— Розкажіть трохи більше про свою пасіку. Чи можна її відвідати?
— Пасіка знаходиться на кордоні Запорізької та Дніпропетровської областей, на трасі Запоріжжя-Новомосковськ. Турфірми Запоріжжя та Дніпра продають екскурсії на нашу пасіку – працюємо лише під замовлення.
Якщо нас замовляють, то ми відчиняємось, проводимо людям пізнавальну екскурсію, дозволяємо заглянути у вулик – показуємо, як бджоли добувають мед.
Також проводимо дегустацію медів і настоянок власного виробництва, майстер-класи з виготовлення свічок. І обов’язково годуємо людей національними стравами.
— Чому ви обрали саме бджолярство?
— Не можу відповісти на це питання. Я все життя пропрацював кухарем, але чомусь обрав саме бджіл, а не кухню. Бджоли – це любов. Це історія про те, як хобі переросло в улюблену прибуткову справу. З досвіду можу сказати, що з людьми працювати складніше, ніж з бджолами.
— Що можете порадити запоріжцям, які бояться ризикувати та відкладають на потім відкриття своєї справи?
— Ніхто не знає, що буде завтра під час війни особливо. Ми живемо один раз, тому треба ризикувати й займатися улюбленою справою. Адже навіть в такі складні часи робота, яка приносить задоволення – виводить із будь-якої депресії. Потрібно рухатись лише вперед.
Фото з архіву Андрія Лебідя
Раніше ми писали, що мешканка Запоріжжя запустила виробництво крафтових смаколиків під час війни.
