На початку 20 століття у Запоріжжі заснували товариство меценатів
3 лютого 1901 року був затверджений статут «Товариства для утримання Хортицького жіночого училища». Головна його мета – сприяння поширенню освіти серед дівчат-меноніток. Більше про це розповів запорізький краєзнавець Роман Акбаш.
Читайте також: Перший перепис населення – скільки мешканців було в Олександрівську майже 130 років тому
Склад товариства – еліта менонітської спільноти: лідери церковних громад, педагоги, представники громадськості та відомі меценати-промисловці. Усього – 86 членів та 12 співробітників.
Скарбником і головним фінансовим донором товариства була Катарина Вальман – дочка піонера місцевої промисловості Петера Леппа та дружина промисловця Андреаса Вальмана, співвласниця великої промислової компанії «Лепп і Вальман». До речі, Катерина Петрівна, як її теж називали – одна з піклувальниць та меценатів Олександрівського механіко-технічного училища (майбутньої “машинки”).
Саме за сприяння товариства та особисто Катарини Вальман Хортицьке жіноче училище (або «Медхеншулє», з німецької – «школа для дівчат) отримало у 1904 році окрему садибу з новою розкішною будівлею.
Вона й досі на місці – на розі запорізьких вулиць Істоміна (зараз Абрагама Коопа) та Розенталь. В наші часи тут багато років працювала школа №81.
Будівля знаходиться в дуже історичному районі нашого міста. Зараз запоріжці називають його Верхньою Хортицею. А колись тут розташовувалися відразу два населених пункти – Хортиця (тільки не плутайте з островом) та Розенталь. Заснували їх ще наприкінці 18 століття переселенці з Прусії – представники менонітської церкви, переважно фламандського походження. Поруч (а іноді й не дуже) знаходилися ще 16 менонітських сіл та селищ – так звана «Хортицька колонія». Столицею її й була Хортиця – зараз частина Верхньої Хортиці.
У 2021 році будівлю додали до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Раніше ми писали, що мешканка Запоріжжя передала до музею рідкісні видання, присвячені будівництву Дніпрогесу. Фонд Запорізького обласного краєзнавчого музею поповнився рідкісним альманахом та брошурою.
